Народний депутат України Богдан Матківський про події у Дебальцеве

Народний депутат України Богдан Матківський про події у Дебальцеве

Народний депутат України Богдан Матківський приїхав в округ, щоб працювати над вирішенням проблем Дрогобиччини. Але, на жаль, через події в Дебальцеве, повернувся до Києва  щоб хоч би частково зрозуміти ситуацію на фронті.Тим, що вдалося з’ясувати протягом доби, народний обранець поділився з прес-службою.

«На жаль, повної інформації про те, що відбулося в Дебальцеве, не маю, - каже Б.Матківський. - Проаналізувавши інформацію, отриману з кількох джерел, побачив події саме в такому ракурсі.

Дебальцеве ніхто не хотів здавати. Лише з тієї причини, що це була стратегічна точка. Але необхідно було враховувати мінські домовленості, які підписала контактна група. Мало відбутися відведення війська і місія ОБСЄ мала зафіксувати, що ми почали відходити.  Ми мали це робити, щоби показати світу, що угоди виконуємо.

Відданий був наказ за годину до виходу. Це були слова як і Президента, так і в.о. командувача Національної гвардії. Лише після цього почалось відведення війська. Уся техніка, що була зазначена в мінських домовленостях, почала виходити. І вона була відведена. Втім, вивести вдалося не все, чимало техніки, за свідченнями очевидців, таки залишилось на полі бою. Після цього почався штурм Дебальцевого, при якому у нас не було змоги доставити боєприпаси і снаряди до самого Дебальцевого під час виведення техніки. Ми оголили позиції і не було змоги відбити це кільце, яке було створене. Коли війська вже пішли, то назад не можна було повертати, бо це б було порушенням мирних домовленостей з нашого боку. Через постійні обстріли з боку російсько-терористичних військ місія ОБСЄ не змогла потрапила в Дебальцеве щоб зафіксувати, що російські бойовики в повному наступі йдуть на місто, та щоб сповістити світову спільноту,  що Росія не дотримується мінських домовленостей, а, навпаки, проявляє агресію. Як відомо, світ орієнтується саме на їх інформацію. Це більше політичне питання, ніж військове.

Були закинуті 2 батальйони – це 25 батальйон територіальної оборони і батальйон ім. генерала С.Кульчицького Національної гвардії України, які в ніч, коли було прийнято рішення про виведення військ, забезпечували автоматами вихід війська, яке ще залишилось в Дебальцевому.

Було унеможливлено доставляти туди як боєприпаси, так їжу і воду, причому це відбувалось впродовж кількох днів.

  Відбулося те, що відбулося. Батальйони, які забезпечували відхід, виконали свої завдання. При цьому відході зазнали удару, як і обіцяли, російські бойовики.

Прикро, але ми бачимо, що Україна є розмінною монетою між кримінальним режимом Путіна і Заходом.

На сьогодні маємо прийняті на засіданні РНБО пропозиції щодо змін до законодавства України щодо введення іноземних військ, в т.ч. військ ООН і те, що країна-агресор не може брати участі у миротворчій місії. Це є факт. Звичайно, що введуть війська лише ООН. Це країни Європи, Америки… Але для України будь-яке введення військ означає, що триває війна і нема благополуччя. Мені дуже важко сказати, яке можливе вирішення цієї проблеми, але, якщо доведеться обирати між російською агресією і введенням «синіх касок», я особисто, якщо прийде час на це, а я думаю, що він прийде скоро, буду голосувати за «сині каски».

Війна українцям не потрібна – нам потрібно розвиватися. У цьому я Президента України цілком підтримую. Йому до сьогоднішнього дня вдається викручуватись між тими усіма подіями і залишатися «на плаву», що дуже важко робити. І не легко  прийняти рішення щодо введення миротворчих військ. Це означає, що іноземні війська перебуватимуть в Україні як мінімум 5 років. Хіба за таких умов може йти мова про ті цінності, про які ми   говорили на Євромайдані, тобто коли громада керує державою?

Але як інакше врятуватися від агресора. Самим важко, тому що бракує озброєння, не працює економіка – усе зведено нанівець. Донбас знищений повністю.

Ми знаємо, що виграємо цю війну, бо стоїмо на правді. Але нам доведеться це усе відновлювати. І те, що вони кричать «Ми – за Донбас», це лукаві гасла. Кожним снарядом, кожною кулею вони знищують Донбас. Щоб це усе відновити, потрібні десятиліття.

Питання не в тому, чому саме так сталося в Дебальцевому. Чому виключно політичні інтереси стояли вище, ніж людські життя? Питання в іншому: хто винен в тому, що Дебальцеве оточили? Я особисто щодо цього застерігав дуже багатьох, але відповідь чув одну: ми все врахували. За усі військові операції відповідав начальник Генштабу В.Муженко. Я бачив військові карти, на яких була вказана лінія оборони. До тих людей, які були відповідальні за прийняття рішення доносилася інформація, що є суцільна лінія фронту. На жаль, цього не було. Були блок-пости, між якими міг заїхати будь-який танк, що і сталося під Дебальцевим. Саме це гучне питання потрібно зараз порушувати. Чому «на гору» не доходить об’єктивна інформація, яка відображала б той стан, який є насправді? Хтось хотів собі погони повісити, та повісив смерть».

Прес-служба народного депутата України.