Після громадських слухань у Будинку культури хто тільки не звинувачував дрогобичан, особливо представників старшого покоління, у нібито приниженні, образах та нецензурній лайці на адресу молоді, яка була присутня в залі.
Правда це чи ні — питання відкрите. Принаймні у публічному просторі досі не було представлено відеозапису, який би переконливо підтверджував усі ці звинувачення.
Але є одна цікава деталь, про яку чомусь воліють не говорити.
У залі перебували не лише звичайні мешканці громади, а й керівники структурних підрозділів, управлінь та комунальних підприємств міської ради. Люди, які самі є посадовцями, відповідають за роботу своїх установ і мали б демонструвати приклад належної поведінки.
Серед них був і Володимир Суда — керівник комунального підприємства «Служба муніципального управління».
На початку слухань усе, схоже, було цілком пристойно. Але коли обговорення стало емоційним, а градус дискусії почав зростати, поведінка окремих присутніх посадовців, за нашим спостереженнями, також змінилася - у них явно піднявся градус, але інший.
Зокрема, на адресу людей, які підходили до мікрофона, з місця лунали такі висловлювання, особисто від Володимира Суди:
— «Старі суки!»
— «Хер старий, закрий рот!»
— «Йдіть нахер, пенсія!»
А коли до мікрофона вийшов пан Ваврин, пролунало ще одне звернення:
— «Йди нахуй, старий мент!»
На зауваження людей, які сиділи поруч, реакції, за нашими спостереженнями, не було. І ось тут виникає цілком логічне запитання до міського голови Тараса Кучми.
Пане Тарасе, перш ніж публічно обговорювати культуру поведінки дрогобичан, старшого покоління та молоді, можливо, варто почати з власного кадрового резерву?
Чи для посадовців міської ради діють якісь особливі правила етикету? Чи керівник комунального підприємства може дозволити собі те, за що звичайного мешканця вже давно записали б у головні порушники громадського порядку?
Бо виходить цікава картина: одні мають бути взірцем вихованості, а іншим, схоже, дозволено демонструвати весь словниковий запас, який не знайдеш навіть у найсміливіших підручниках із муніципального управління.
І ще одне. Чи не могло так статися, що частина молоді, яка опинилася в центрі звинувачень, насправді стала адресатом образ, які лунали від старшого покоління, яке має пряме відношення до влади?
Не варто поспішати призначати винних, особливо коли йдеться про публічні звинувачення. Але якщо ми вже заговорили про повагу, гідність і культуру спілкування, то ці вимоги мають стосуватися абсолютно всіх — незалежно від віку, посади та близькості до кабінету міського голови.
Час розставить усе на свої місця.
А суспільство має право знати, хто насправді демонстрував культуру, а хто лише вимагав її від інших.
оригінал тексту натисни тут:
