29 червня ми вшановуємо пам՚ять святих апостолів Петра і Павла. Церква іменує їх першоверховними, тому що серед інших апостолів вони найбільше потрудилися у проповіді Євангелія. А ще таке їх вирізнення з-поміж інших учнів Христових вказує на єдність їхнього служіння, єдність вчення, яке вони проповідували, на їхню однакову гідність як апостолів, посланих Самим Спасителем.
Земне життя цих апостолів дуже різниться, але в обох воно не було легким і безтурботним. Жили вони в першому столітті після Різдва Христового, коли християни були жорстоко гнаними, їх ув’язнювали, карали і страчували. Ба більше, апостол Павло до свого навернення якраз і був одним із тих, хто переслідував християн.
Апостол Петро, як оповідає його житіє, був братом першозваного апостола Андрія, сином юдея Іони і до покликання звався Симоном. Мав дружину і двох дітей, був людиною «нехитрою і некнижною», займався рибальством.
Святий Павло до апостольства звався Савлом. Він походив з юдейської родини знатних батьків, які жили в Римі, а потім переселилися звідти з почесним званням римських громадян. Був освіченим, ґрунтовно знав закон Мойсея, був його великим прихильником і належав до партії фарисеїв. Разом з іншими книжниками та фарисеями ненавидів і переслідував проповідників Христових. Не пожалів навіть свого родича, святого першомученика Стефана, і коли юдеї забивали його камінням до смерті, Савл поруч стеріг їхні речі.
Але в житті обох цих зовсім різних людей трапилась велика зміна: вони почули заклик Божий, вони пізнали Істину, визнали свої духовні помилки, змінилися та цілком присвятили себе служінню Господу, ставши свідками Христовими.
Апостол Павло, якому на дорозі в Дамаск явився Господь, повністю відкинув свої попередні фарисейські переконання та став одним з найбільш ревних проповідників слова Божого, написав більшу частину книг Нового Завіту, заснував численні місцеві Церкви у Малій Азії та в Європі, зокрема і в Римі. Два соборних Послання написав і апостол Петро. Саме він в день П’ятидесятниці проповідував перед натовпом народу, також він був покликаний Господом до проповіді Євангелія не лише серед юдеїв, але й серед язичників в різних країнах.
І Петро, і Павло постраждали під час гоніння, яке римський імператор Нерон підняв проти християн. Петро в Римі був розіп’ятий на хресті на арені цирку на Ватиканському пагорбі. Павло як римський громадянин був захищений від цієї ганебної страти, тому смертний вирок виконали над ним там само, у Римі, відтявши йому голову мечем.
Тіла святих апостолів були поховані християнами, а пам’ять їхню Церква шанувала від давнього часу. Коли ж завершилась епоха гонінь і римська держава при владі імператора Костянтина сама стала християнською – на честь Петра і Павла у Римі був збудований храм, день освячення якого і став цим днем спільної пам’яті двох першоверховних апостолів.
Що варто нагадати собі в нинішнє свято пам’яті першоверховних апостолів Петра і Павла?
Найперше, те, що Господь кличе до себе і приймає всяку людину, незалежно від її попереднього життя та походження, навіть незалежно від її попередніх гріхів. Коли людина щиро прагне пізнати істину – Бог відкриває їй пізнання істини, як відкрив її Петру та Павлу, хоча і здійснив це у різний спосіб.
По-друге, не на зовнішнє дивиться Господь, і Він не зв’язаний часом чи простором, числами чи іншими формальними речами. Але дивиться Бог на серце людини. Ніколи і ні для кого, доки живе людина, не закритий шлях до навернення, до покаяння та істотної зміни життя.
А третя настанова стосується того, що не зовнішнє людське звання чи становище є визначними у вірі, але відданість, ревність служіння, любов та жертовність. Петро став першим серед 12 апостолів не за часом свого покликання, не за походженням чи вченістю (бо не мав тут чим хвалитися як простий рибалка), але першим став завдяки найбільш полум’яній вірі, готовності завжди і в усьому йти за Спасителем. Водночас рівного з ним звання апостольського і рівної слави досяг Павло, який навернувся пізніше, однак потрудився, як він сам свідчить – найбільше.
Те, як перемінилося життя Петра і Павла, те, як Господь прийняв покаяння їх обох та з грішників зробив їх великими святими, повинне і кожного з нас надихати на боротьбу із власними недоліками та гріхами, на виправлення помилок. Бажаю всім, дорогі брати і сестри, дивлячись на приклад Петра і Павла, навчаючись від них віри, бачачи в них зразок досконалих учнів Христових, добре триматися дороги правди. Нехай молитви та заступництво апостолів Петра і Павла допомагають нам на цьому шляху!
Святі апостоли Петре і Павле, моліть Бога за нас!
#Церква_з_тобою
