2026-03-15 22:21:16
У галереї ZAG відбулась виставка, присвячена темі безвісти зниклих українських військових та тих, хто перебуває у полоні. Експозиція зіткана із 43 українських рушників, які вишиті руками матерів та дружин воїнів як символ віри у їхнє повернення додому. Кожен із них є знаком пам’яті, підтримки та надії для родин, які живуть у стані очікування.
Український рушник завжди був важливим кодом нашої ідентичності, а водночас тяглістю історії, символом та оберегом. Червона нитка на полотні — метафора життя. Внутрішнього гарту. Сили та твердої віри. Архаїчні орнаменти вишиті власноруч українськими жінками виходять за межі традиційного елементу минулого, трансформуючись у контекст сучасності. Вони і є нашим щоденним нагадування про життя, яке повинно тривати всупереч усьому.
Під час події з вітальним словом виступив начальник Львівської ОВА — Максим Козицький, представники Західного регіонального Координаційного штабу з питань поводження з військополеними, які розповіли про свою роботу впродовж чотирьох років повномасштабного російського вторгнення. Власне за цей час вдалось повернути 8 669 наших українських громадян з російського полону. Матері, які дочекались своїх синів з полону також поділись щемкими словами підтримки. Це додає віри й тим, хто продовжує чекати своїх рідних.
Проєкт започатковано громадськими організаціями «Жінки роду», «Народжені вільними 2024» та «Жінки ТРО». А сьогоднішній важливий захід організований галереєю ZAG, спільно із Західним регіональним центром Координаційного штабу з питань поводження з військополеними та благодійним фондом Максима Козицького.
Кожен «рушник надії» – це конкретні історії, чиїсь мрії та цілий всесвіт для когось. Віримо, що кожна з цих історій матиме радісне завершення. І кожна українська сім’я дочекається своїх героїв.
Допис користувача Степан Кулиняк
джерело: офіційне
