«Дивлюсь я на небо та й думку гадаю…» — пісня на слова українського поета-романтика Михайла Миколайовича Петренка. Є однією з двох перших пісень, що були виконані у космосі (12 серпня 1962 року на борту радянського космічного корабля «Восток-4» першим українським радянським космонавтом Павлом Поповичем та його чуваським колегою Адріяном Ніколаєвим.
За 55 років після першого виконання у космосі української пісні, що нею була улюблена пісня видатного українського конструктора Сергія Корольова «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю…», 12 серпня 2017 року було ініційовано впровадження цього дня Дня української пісні.
Українська народна пісня "Дивлюсь я на небо" у виконанні Романа Сасанчина....
Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Боже, ти крилець не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав.
Далеко за хмари, подальше од світу,
Шукать собі долі, на горе привіту,
І ласки у зірок, у сонця просить,
У світлі їх яснім все горе втопить.
Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий,
Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;
Чужий я у долі, чужий у людей:
Хіба ж хто кохає нерідних дітей?
Кохаюся з лихом, привіту не знаю
І гірко, і марно свій вік коротаю,
І в горі спізнав я, що тільки одна –
Далекеє небо – моя сторона.
І на світі гірко, як стане ще гірше, –
Я очі на небо, мені веселіше!
Я в думках забуду, що я сирота,
І думка далеко, високо літа.
Коли б мені крилля, орлячі ті крилля,
Я б землю покинув і на новосілля
Орлом бистрокрилим у небо полинув
І в хмарах навіки от світу втонув!
І це наше, українське!
Слава Україні! З нами Бог!
за матеріалами: