Війна і Чорнобиль: «Ядерний тероризм» Росії

Під час нинішньої російсько-української війни Чорнобиль пережив ще одну драму, яку за напругою порівнюють з аварією на ЧАЕС 40 років тому.

• Окупація непрацюючої атомної станції та зони навколо неї російськими військами тривала понад місяць у 2022 році.
• А в 2025 році російський безпілотник пробив діру в новому саркофазі над зруйнованим четвертим реактором.
• Атомна енергетика стала заручницею війни, яка вперше в історії людства ведеться в країні з розгалуженою мережею атомних станцій.
• Також вперше ціла працююча станція була окупована військами іноземної країни.
• Але назагал хоч війна показала і вразливість атомної енергетики, але водночас атомна галузь продемонструвала незамінність в умовах енергетичної кризи, спричиненої обстрілами.

Вперше: ЧАЕС і ЗАЕС

Велика війна, що її розпочала проти України Росія в лютому 2022 року, створила кілька прецедентів, яких до цього не знало людство.

По-перше, ніколи в історії не велась активна, широка війна на території країни з розгалуженою мережею атомних станцій. Україна таких станції має аж п’ять: Хмельницьку, Рівненську, Південноукраїнську, Запорізьку та непрацюючий з 2000 року Чорнобиль.

По-друге, ніколи в історії не було окупації атомної станції, яка зазнала аварії і є небезпечним об’єктом, – а це було біля Чорнобильської АЕС, катастрофа на якій сталася вночі 26 квітня 1986 року.

По-третє, ніколи діючу атомну станцію країни не окуповували війська іншої країни – як це сталося з найбільшою в Європі Запорізькою АЕС, яку російські війська зайняли 4 березня 2022 року – на дев’ятий день повномасштабного вторгнення.

Також вперше в історії за час війни під загрозою опинилися діючі атомні станції через прольоти – біля них або над ними російських дронів або ракет – чи влучання дронів у містах-супутниках, як було з Нетішиним біля Хмельницької АЕС в жовтні 2023 року. Та й по Славутичу, де досі живе персонал, що обслуговує ЧАЕС і Чорнобильську зону, теж був приліт і місто було знеструмлене на початку 2026 року.

«Такий маршрут ударних російських БПЛА – частина російської терористичної тактики», – писало одне видання про польоти російських дронів поблизу українських АЕС.

«Війна і атомна енергетика – це дві несумісні речі. І те, що вони зараз стикнулися в Україні, – це по суті зіткнення цивілізації і дикунства. І насправді це дуже загрозлива ситуація», – зауважив в інтерв’ю Радіо Свобода письменник Сергій Мирний, колишній командир взводу радіаційної розвідки в Чорнобилі.

Війна в Чорнобильній зоні

Російське вторгнення в Чорнобильську зону розпочалось у перший день великої війни.

«Пообіді 24 лютого 2022 року колона російських бронетранспортерів, попереду якої йшов танк, а позаду – бортові машини з бійцями «Росгвардії», під’їхала до КПП Чорнобильської атомної станції в північній Україні. Танк навів гармату на адміністративну будівлю станції.

Двоє російських офіцерів – генерал та полковник – вийшли з автівок і підійшли до захисників будівлі, сказавши, що їм дали наказ російського уряду взяти все під контроль. Якщо буде спротив, вони були готові вчинити «м’ясорубку», як сказав один з офіцерів», – пише в книзі «Чорнобильська рулетка. Війна в зоні ядерної катастрофи» гарвардській історик Сергій Плохій.

«Командувачі підрозділу української Нацгвардії, які захищали Чорнобиль, вирішили скласти зброю, щоб не наражати на небезпеку станцію і уникнути ще однієї ядерної катастрофи. Російська окупація Чорнобильської станції почалась. Триватиме вона 35 днів», – читаємо в книзі.

Як зазначає історик Плохій, як і чорнобильська криза 1986 року, криза 2022 року «застала майже всіх зненацька і була не менш драматичною».

«Але Чорнобиль і зона були захоплені без бою. Це тому, що українці, які їх обороняли, розуміли небезпеку бою, і тому за командою вони вирішили просто здатися. І при цьому ризик і для України, і для світу був меншим, ніж якби бої були в зоні. А потім через пару тижнів відбулося знову нове явище в історії цивілізації – перший бій на ядерному об’єкті. Бо Запорізька АЕС була захоплена внаслідок бою. І це теж крок до ядерної прірви, розумієте?» – пояснює Сергій Мирний.

Тоді, кажуть критики, з’ясувалось, що МАГАТЕ не мало чітких планів дій на випадок війни на атомній станції і не висунуло Росії (як члену МАГАТЕ) вимоги покласти край агресії і вивести війська з ядерного об’єкта. Уряд України не міг практично нічим допомогти персоналу непрацюючої ЧАЕС, який став фактично заручником. А сам український персонал станції опинився на самоті і мусив покладатися виключно на себе.

Усього на ЧАЕС було десь 300 співробітників – оперативний персонал, пожежники, бійці Нацгвардії. Вони працювали фактично безперервно кілька тижнів, без зміни одягу, без постачань медикаментів чи засобів гігієни.

У головах працівників АЕС, мовиться у книзі, були питання: скільки триватиме окупація, чи варто співпрацювати з окупантами, враховуючи ситуацію, чи втікати зі станції, чи зайнятись саботажем? Якщо останнє – чи не буде небезпеки для людей і довкілля?

Але за цей час, тримаючи персонал ЧАЕС в заручниках, російські війська фактично пограбували станцію і Чорнобильську зону. Відступаючи, вивезли високоактивні зразки з центральної аналітичної лабораторії, яка класифікувала радіоактивні відходи, вивезли зразки радіонуклідів, вкрали півтори тисячі дозиметрів, вивезли пожежні машини, сервери з баз даних багаторічних наукових досліджень міграції радіонуклідів в різних середовищах тощо. Це виявили працівники після деокупації.

Як каже в інтерв’ю незалежна експерта з ядерної енергетики Ольга Кошарна: «Росія зробила ядерний тероризм і зробила це на території України. Вони також розграбували зону. Це таке варварство!»

Окопи в Рудому лісі

Є ще один момент часів російської присутності на Чорнобилі: російські військові окопувались у зоні відчуження і навіть рили окопи в так званому Рудому лісі. Це ліс, який буквально випалила радіація під час аварії 1986 року, і він справді має рудий, вигорілий колір мертвих, застиглих дерев.

Цей Рудий ліс страшенно радіоактивний, а російські командири наказали підлеглим рити там окупи, бо думали, що Київ впаде і їм треба буде залишатись в зоні відчуження надовго.

Також оцими лісами і місцевостями рухалась важка військова техніка і перевертала пласти радіоактивного ґрунту, а відтак піднімала рівень радіації на місцевості.

«Росія в той момент не дуже піклувалася про безпеку своїх військових і всіх оточуючих, бо вона сприймала це як війну, яка передбачає смерть людей. Вся суть зони відчуження якраз в тому, щоб не вести там ніяких робіт, щоб не розповсюджувати радіоактивні матеріали, але росіяни перемішали шари ґрунту», – каже в інтерв’ю Олексій Пасюк, виконавчий директор організації «Екодія».

«Для Росії людське життя – це ніщо. І тому навіть не попередили людей, що ґрунт за ті десятиліття містив небезпечні радіонукліди, альфа-випромінювачі… Вони все це підняли на поверхню, коли рили. І от ці солдати їхні – вони навіть там їжу приймали в тих окопах. А попадання в організм людини альфа-випромінювачів призводить до онкології», – пояснює Кошарна.

Були повідомлення про нудоту і блювоту у російських солдатів, про підняття рівня радіації в деяких частинах Чорнобильської зони, спокій в якій було порушено місяцем російської окупації.

А край цій окупації зони поклала виграна Україною битва за Київ, а конкретно – визволення стратегічного села Мощун на ріці Ірпінь, що зробило реальною можливість оточення російських військ.

А коли 28 березня 2022 року було звільнене і місто Ірпінь, тоді російське командування заявило про виведення військ з Київщини та Чернігівщини.

Відтак 35 днів російської окупації Чорнобильської зони минули.

«Ми зітхнули з полегшенням. Слава Богу!» – сказав тоді один із працівників станції.

Виявилось, що персонал станції тримав захованими в шафках для зміни одягу п’ять українських синьо-жовтих прапорів, і люди дістали і розгорнули їх, коли окупанти вийшли. Один із прапорів підняли на флагштоку біля ЧАЕС під час обідньої перерви в перший день звільнення.

2025: удар по конфайнменту

14 лютого 2025 року. Ніч. Годинники показували 1:50. І раптом «Бах!!!». Це російський безпілотний «Герань-2» (Shahed) із фугасною бойовою частиною влучив у захисний конфайнмент, який накриває саркофаг, тобто бетонне накриття над зруйнованим четвертим реактором Чорнобильської АЕС.

Пожежу оперативно ліквідували, але утворилася дірка площею 15 квадратних метрів.

«Розумієте, ми за величезні гроші побудували новий саркофаг, але ніяк не уявляли собі, що хтось може «шахедом» зробити в ньому діру. І тепер оцінюється вирішення цієї проблеми ще в 500 мільйонів доларів. І це можна буде робити тільки, по суті, після закінчення війни», – пояснює Радіо Свобода еколог Пасюк.

Новий конфайнмент, збудований в 2019 році, накрив зруйнований вибухом реактор і тимчасове укриття, зроблене нашвидкуруч у 1986 році. Цю арку збудували поруч, а потім на рейках перетягнули і накрили небезпечний об’єкт, щоб потім всередині розбирати і старе укриття, і зруйнований реактор з особливою увагою до чотирьох з половиною тонн ядерних матеріалів.

Конфайнмент назвали в західній пресі «аналогом пірамід древнього Єгипту» – такого унікального об’єкту в світі до цього не було.

Але і це не зупинило Росію, дрон якої влучив прямо в нове укриття, зробивши велику діру.

«Це унікальна споруда. І копієчний дрон оце зруйнував. І там же дах – це ж не просто дах. Це сендвіч був. Між отими шарами оболонки циркулювало тепле повітря, щоб усередині не утворювався конденсат через різницю температур на вулиці і всередині. Клімат-контроль, вентиляція системи радіаційного моніторингу… Там понад чотири тонни високорадіоактивних відходів з альфа-випромінюванням, там увесь спектр таблиці Менделєєва», – каже Ольга Кошарна.

За словами Кошарної, небезпека залишається не лише через діру в конфайнменті, але й через те, що Чорнобильською зоною і далі літають російські дрони і ракети. «Навіть якщо ракета вибухне десь поруч – це буде вплив як при землетрусі. А «Новий безпечний конфайнмент» не проєктувався на вплив вибухів», – пояснює вона.

Зараз є заяви кількох кран Заходу на чолі з Францією про збір коштів на ремонт укриття, але як вести його відбудову в умовах війни, що триває?

Війна і атомна енергетика

Назагал війна на території України, яка має атомні електростанції, довела, що АЕС в такі часи є вразливими, існує реальна небезпека якогось ядерного інциденту – особливо на об’єктах, які під окупацією, або можуть бути обстріляні.

Постійно говорять то про припинення подачі живлення на Запорізькій АЕС, то про «прильоти» неподалік. Також, як виглядає, АЕС можуть використовуватись військами як прикриття. Скажімо, українські позиції на правому березі Дніпра, як зауважували бійці, російські війська обстрілювали з лівобережжя безпосередньо поблизу ЗАЕС, тому ЗСУ не могли відкривати вогонь у відповідь через ризик пошкодити атомну станцію.

Але також атомна енергетика в Україні за час війни довела і свою незамінність. Російські війська активно обстрілювали українську енергетичну інфраструктуру і був великий брак світла, блекаути, які особливо дошкуляли у важкий зимовий період.

Як виявилось, джерелом електроенергії «номер один» виявилась саме атомна енергетика.

«Я скажу вам відверто: ми би не пройшли жодної зими без нашої атомної генерації. Це для нас на сьогодні серйозна база. Безумовно, розвиваючи альтернативну генерацію: сонце, вітер і інші можливості – сьогодні ми працюємо над мережею децентралізованої генерації тощо. Є і теплова. Але атомка в Україні сьогодні – це номер один. І ми будемо продовжувати розвивати цей напрямок», – сказав президент Володимир Зеленський напередодні 40-ї річниці аварії на Чорнобилі.

Тут ще один цікавий момент – чи могла Україна діяти аналогічно в час війни щодо АЕС, як діяла Росія? Коли була Курська операція і ЗСУ увійшли на територію Російської Федерації, взявши Суджу та інші міста і села, то міжнародна преса тоді поставила питання: а чи збирається українська армія рухатись на Курську АЕС, щоб так само її захопити, як захопила Росія Чорнобиль і Запорізьку АЕС?

«Це був наступ цивілізованої країни на територію країни-варвара. І там знаходилася АЕС, – до речі, на Курській, там є реактори і чорнобильського типу – отого небезпечного типу, який може отаким трагічним чином вибухнути. І для мене з самого початку було зрозуміло, що ніколи українська армія не піде на Курську АЕС, ніколи вони там не будуть воювати, – каже в інтерв’ю Сергій Мирний. – Якби наші туди пішли, то тут же підтримка України з боку міжнародної спільноти була б сильно зменшена. Тому українці показали б, що є дикунами, якими ми не є при всіх наших якихось недоліках».