Якби усі жінки в заміжжі Щасливими були, як Єва,І не шукали долі в зарубіжжі, А вдома мали чоловіка

Який і грошенят заробить, й покохає,
І добрим господáрем буде, – 
Тоді б життя здавалось раєм,
А труднощі усі забудеш.

Та змушені жінки втікати
Із бідної країни смерті.
Чужих чоловіків кохати
І виставляти почуття обдерті.

А вдома розволочені вже діти
На мами євро гульки влаштували.
Нема де чоловіку сором діти – 
І друзі з ним постійно випивали.

Зруйновану сім’ю не склеїш знову.
Хоч гроші є – та щастя вже немає.
На чужині не знаєш добре мову,
А вдома матінка стара чекає.

Не дочекається. Помре, небога.
Нікому більше не потрібна ти на світі.
Лиш молишся натхненно Богу.
Він зіркою надії тобі світить.

Повернешся стара. Ще допоможеш дітям.
А гроші кінчаться – вони тебе забудуть.
Нещасна, вмреш під підворіттям.
І плітками покійну ще й засудять.

Анатолій ВЛАСЮК
21 квітня 2017 року