Історія з життя. Про лікарні, лікарів і пацієнтів

В зв'язку з подією, що сталася в моїй родині, маю нестримне бажання написати про медичну реформу. 
Так от, кілька днів тому моя донька зламала ногу і , хочеш чи не хочеш, мусили ми звернутись до наших лікарів і , звісно нехотячи, потрапити до нашої лікарні. Мова йтиме про Трускавець-Дрогобич, хоч передбачаю, що , по суті, співпадатиме з фактично усіма лікарнями і ситуаціями, що є зараз у нас в країні. 
Спочатку про Трускавецьку швидку - тут все просто - нічого нема , ну і дитину з поламаною ногою відправили на другий (!) поверх робити рентген. Так, ліфт є, каталка є з колесами без ґуми. І каталка їде до перших східців, які за кілька метрів від ліфту. Далі подорож з дитиною на руках по кабінетах. З одного в інший, з іншого в інший. Каталка? Її забрали назад на перший поверх, бо по східцях вона не їде! 
А далі Дрогобицьке відділення невідкладної допомоги. Лікар? Лікар чесно і праведно штопав, складав, рятував довгу чергу з невідклано хворих. Стомлений чоловік знаходив слова, силу і терпіння. Знайшов час навіть підійти до аптеки, аби я купила саме те, що треба. Знаєте, виходячи з ситуації , що склалась на разі в країні з медициною, я зовсім не проти купляти необхідні ліки для порятунку себе і своєї родини. Лікареві дозволю поставити оцінку 10 із 10. Я не знаю, яку зарплату він має. Я бачила лиш одне , коли він рятував людей, про зарплату він не думав. 
Наступні учасники подій - це медсестрички. Все, що від них чимагалось - все вони робили вправно і швидко. По ходу отримували "наганяй" від стомленого лікаря, можливо і трохи незаслужено. Але то все робочі моменти. Розумію. Оціню і їх - 10 із 10. 
А далі відділення травматології. Жодна медсестра, жоден лікар , не зважаючи на мізерні зірплати, не став нехтувати своєю роботою. Всі чемно виконували свої обов'язки. Я не знаю їх імен. Я просто дякую, як мама і людина. 
Були ще одні діючі особи в лікарні. І це - прибиральниці. Спочатку я трохи з боязню зайшла в палату. Пластикові вікна, біленький підвіконник, але він брудний(!), вифарбувані в зелене стіни, досить заспокійливо, біла стеля , лампочка і брудна(!) люстра. Ламінат, не дорогий , але новенький, рівненький і брудний(!), умивальник, не новий, є вода і сказати брудний(!) - це нічого не сказати: чорне волосся сумнівного походження, чорні потьоки, якесь сміття- одне слово - жах. Ліжка старенькі, але цілі , на колестках , але колеса та і самі ліжка неймовірно брудні(!), так, наче цими колісьми на перегонки по болоті їздили. Тумбоки старенькі, убогі. Хай би - нехай, якби вони не були просто залипші брудом. Описати вам туалет? Унітаз просто тернули брудною шваброю, бо жмут чорного волосся був приліплений весь той час, поки ми були в лікарні. Спочатку я подумала, що прибиральниці просто нема, але помилилась. Вона, широка, як духта, повільна, як корабель в штиль, припливла зранку з бруднючою шваброю ( невже хлорки за 5грн. не видають?) поквецала проходи між ліжками, лишивши жмути нової порції волосся , яке не співпадало по кольору з жодним присутнім в нашій палаті. І все! Прибирання сі скінчило!!! Терпіння моє теж. 
То що виходить, що біда починається саме з прибирання? Як на мене , то саме так! Дуже хочу , аби мій допис прочитали люди, які відповідають за медицину в нашому регіоні. Я "ЗА" реорганізацію в медицині. Я "ЗА" зміни. Але мені здається, що почати треба саме з прибирання. Мають бути організовано курси для прибиральниць - навчіть їх мити. Вони не виконують своїх прямих обов'язків. Всі, хто почнуть " кидати каміння в мій бік" і нарікати на зарплати , скажу так - мінімалка зараз трохи нижча за зарплатню лікаря, кого не влаштовує - шукайте більш оплачуваної і звільніть місце для тих, хто шукає бодай яку-небудь роботу. І всі мусять почати із себе - виконуйте свою роботу сумлінно. Не страшні в нас лікарні, і лікарі в нас нормальні. Вони працюють(!) на відміну від прибиральниць. Поміняйте їх , а іншим поясніть їх обов'язки. За "посидіти і поточити ляси" не має платитись навіть мінімалка. Мала чи велика зарплата платиться не за капарство , а за роботу - важку чи не важку, відповідальну чи не дуже, але роботу!!! Просніться , люди! Працювати треба! 
Уявіть вчительку, яка прийшла на урок, сіла в кутику і пробалакала з сусідкою всі уроки! Уявіть касиршу в банку, уявіть заправщика на заправці, за одно лікаря уявіть, який, змість того, аби вас штопати, пішов покурити на вулицю ... 
Людей, які не хочуть змінюватись, можна поміняти на тих, які готові працювати і виконувати свої прямі обов'язки. 
Дякую щиро всім тим, хто, в складний для країни час, в складні фінансові часи, лишається Людиною на своєму робочому місці.

Інна Дімідюк,

Дрогобич