2016-03-23 14:23:48
СМІШНІ ІСТОРІЇ ПРО ШАХІСТІВ
З геніальними людьми завжди трапляються цікаві речі. Це не стало винятком і для шахістів. Про їхні життя ходять легенди, а всі смішні історії про них, мабуть, за один раз і не розкажеш.
От Олександр Альохін (четвертий чемпіон світу з шахів), наприклад, одного разу кинув у чашку кави замість цукру пішака і довго дивувався, чому цукор не тане. А ще чемпіон світу частенько закурював цигарку з іншого боку, мав кота на ім`я Чес (з англ. - "шахи"), якого возив з собою на турніри.
Іноді Альохін збігав зі сцени, підходив до кота і чухав його за вушком. Чес мружився і навколо спалахували фотокамери: журналісти поспішали зняти чемпіона світу з його талісманом знаменитим «шаховим котом».
Але Олександр Альохін, який раніше вже двічі завойовував шахову корону, цього разу вирішальну тридцяту партію програв. Тоді він встав і вигукнув: «Хай живе чемпіон світу доктор Ейве, хай живуть шахові Нідерланди!»
Журналісти одразу записали в блокноти, що на цю партію Альохін невипадково прийшов у фраці: колишній дипломат "влаштував" свою поразку за всіма правилами протоколу. А іншим взагалі здалося, що екс-чемпіон світу був п'яний.
Про Емануїла Ласкера (другий чемпіон світу з шахів) є відома кумедна історія. Сіль в тому, що він був чемпіоном світу 27 років поспіль і вважав, що вміє визначати характер і здібності людини за стилем гри.
Одного разу в Москві до нього підійшла жінка і показала пожовклий аркуш паперу з якоюсь старою партією.
- На жаль, нічим не можу вас втішити, - відверто сказав Ласкер. - Людина, яка зіграла цю партію, вперта як віслюк, та ще й поганий психолог, до того ж тупувата і позбавлена почуття гумору. Боюся, толку з цього гравця не буде.
- Але ж це ваша власна партія! - розсміялася жінка.
Ласкер посміхнувся і, задумавшись на декілька секунд, пояснив:
- Усе правильно. Ось мене тоді Капабланка й обіграв.
Їм цікаво було грати удвох: Хосе Капабланка (третій чемпіон світу з шахів )на язик був навіть гостріший! Одного разу Зноско-Боровський видав книгу під назвою "Слабкі ходи Капабланки", і новина про це дійшла до чемпіона світу. Подумавши трохи, Капабланка відповів, що давно планує видати книгу "Сильні ходи Зноско-Боровського", але далі назви справа не пішла.
"І сміх і гріх" - можна сказати про останню на сьогодні історію.
Духовний батько всіх шахістів Вільям Стейніц (перший чемпіон світу з шахів) серйозно захворів і деякі газети поспішно повідомили про його смерть.
Тоді Зігберт Тарраш, послідовник Стейніца, опублікував великий некролог в німецькій газеті, віддавши належне заслугам Стейніца. На щастя, шаховий король не прочитав статю і тому волів одужати. Невдовзі він навіть взяв участь у великому турнірі у Відні. Там Тарраш і показав йому некролог. Стейніц текст схвалив і залишився задоволений тим, що після смерті його так гідно оцінять.
Аналогічний випадок стався через сто років з Михайлом Талем. Щоправда, у Таля виникла думка трохи підредагувати свій некролог.
джерело: Дрогобицький шахово-шашковий клуб "Софія"