2015-10-28 17:54:12
Листопад підкрадається до самісіньких дверей дому, і не лише золотим бароком осіннього листя, але й "літніми постояльцями", що шукають затишних куточків у львівських кам'яницях за обладунками із русту. Ну, що ж робити, прийму перезимувати отакого "сонячного постояльця", що трошки змерз на стужі Осінь навіює меланхолію. Під настрій про осінь, творчість, талант і натхнення...
Осінь
Коли не залишається нічого,
Окрім таланту шеляга в нутрі,
То в молодому тілі голод
Наказує вклонитися журбі.
Бере під ноги, втоптує юрбою,
В багно безвиході, приниження німе,
А гордість цісаря листком лавровим
В голодний борщ і у поезію піде.
Холод байдужості аж до кісток проймає,
У них ще дотліває той талант,
Жевріє іскрами і боляче згасає,
Холод байдужості – жорстокий франт.
Лиш листя восени, так щедро,
Зірване вітром, кине мідяка,
І золота натхненню не жаліє,
Бо в золота пуста ціна.
І відкриває лагідно рамена,
І пригортає до своїх грудей,
Взува поета у небес стремена,
Галопом мчить він від отих людей.
Іван Дудич
джерело: Іван Дудич
