На цій світлині я у рік проголошення Незалежності України. Мені тут чотири роки. Вже тоді чітко знала: Я - УКРАЇНКА.
Десь за пів року до цього стався мій перший досвід політичних протестів. Ми з мамою гуляли Києвом і натрапили на юрбу. З неї долинали вигуки: «Геть Івашка!». Мені це страшенно сподобалося, і я приєдналася до демонстрантів.
Уже в свідомому віці я поцікавилася, хто ж такий той Івашко, проти якого так завзято протестувала у три роки. Виявилося - тодішній перший секретар ЦК Компартії України Володимир Івашко, який невдовзі поїхав до Москви на посаду заступника генерального секретаря ЦК КПРС.
Мама розповідала, що дошкільнятком, почувши на Великдень слова «Христос Воскрес - Воскресне й Україна», я вигукнула: «Христос Воскрес, а Україна не вмирала!».
Я певна, що вона не помре ніколи. Бо є ми. Українці.
Незалежність не дається країні раз і назавжди. Її доводиться підтверджувати - пам’яттю, вибором, мовою, культурою, спротивом і готовністю називати правду правдою.
Її запорука - наша історична пам’ять, яку ми не дамо стерти. Ми й далі видаватимемо книжки, писатимемо статті, співатимемо пісні, зберігатимемо світлини, розповідатимемо світові про свою історію - особливо ту, яку ворог найбільше хотів би переписати.
Її друга запорука - здатність думати. Аналізувати. Не погоджуватися з брехнею тільки тому, що вона повторена тисячу разів. Говорити про правду на весь світ. І, долаючи страх, чинити спротив.
А ще Незалежність - це наш щоденний вибір БУТИ УКРАЇНЦЯМИ. Бо українськість - не лише запис про місце народження. Ними стають. Іноді завдяки родині й середовищу. Іноді - всупереч. Всупереч нав’язаним стандартам, звичкам, вигоді, страху й багаторічному переконуванню, що від нас нічого не залежить.
Гадаю, саме ВОЛЯ могла б бути нашою національною ідеєю.
Воля до перемоги - зі зверненням до неї всіх фізичних і душевних сил. Воля як свобода - на противагу рабству. Воля як гідність і право розпоряджатися власною країною та власною долею. Воля до життя.
І ВОЛЯ, яка для нас із простого слова давно стала ДІЄсловом.
За можливість мати цю волю ми вдячні військовим, які боронять Україну. Волонтерам. Лікарям. Усім, хто стояв на Майданах. Усім, хто захищав нашу державу до нас і захищає її сьогодні. Тим, хто зберігає українську культуру, мову, пам’ять і не дозволяє перетворити Україну на чужу версію самої себе.
Незалежність - це не дата в календарі.
Це право самим писати продовження своєї історії.
І ми його нікому не віддамо.
