Вірші Євгенія Юхниці

Вірші Євгенія Юхниці

 

 

Ластиться манкою сніг.

Просяться ніжки – лижні.

Цьомчики мокрі чутли́вок зап’ястя -

Під рукавички, й лоскочуть, шерстясті.

З вітром гуляють сніги.

Ху́стками – знаки- шляхи.

І перемітки-дроти́нки, гілками -

Грудньо-лютневі, нади́ханням, храми.

 

07.12.2025р. ( «А зимові настрої – поезія миті» )

 

Насипало фарбою згуслою

Обкрапинками хідники.

І сні́гові шурхоти – гуслями,

Мов рілси бездонні мотузкою,

Скликають в струмо́чі казки.

…І між напритиснутих бамперів

До снігу нетронутих площ

Механік охло́пчених намірів -

Схилився, руками – клубочить…

 

06.02.2025р.

 

А небо розстелилося -

присипаним вологим снігом,

де пролісок - у за́йчиних слідах

й гілках чагарника живиці.

…Програмувальниця індиго,

Богиня Неба, мама Сонця – Коляда,

віконечко протерла у скарбниці…

 

І Верес, бог поезій й справедливості -

Бурульками до ніжності підблискує.

 

04.12.2025р. ( «І зимка надій завітала» )

 

 

Не зібрана під грудень горобина -

Бурульками кришталю поросла́.

З багажника я плед несу, й тканинкою –

Підмерзлу – огорта́ю у масла́

Бажань південних міліард-кліти́нних.

…Й бурулька з горобинки потекла

На руки мої гріючі, пружинки.

 

27.11.2025р.

 

Не ховай від мене руки

У кишенях взимку.

Не прив’язуй їх, мов щуку -

Від води й під кригою.

…До кашне хай простягну́ться!

За потилицю - дві руці!

Й поправляють, де не бачу –

Поруч: пристрасть й вдачу.

 

Простягай до мене руки.

І розгортуй з мене бу́ку.

Розітри на грудях снігом

Завіталих віхол…

 

14.12.2025р.

 

Сніг, пух – не сон, мокрий сніг.

Сни звуконепроникні.

Ти – в сніжи́нки, долонями, в цокіт-хай-хет,

Уповільнюєш сніжний балет.

…Сніг - кавунами повітрь.

Шийкою – шурх-кашемір.

Рукавички ховаються з тактом рідні,

І рука дегустує смак-сніг.

 

13.12.2025р. («Пухнаста зи́мка»)

 

(Пернатий стиль): Снігурі, ілюмінацією-блискавою -

Ліс у пудингу-морозиві підсвічують.

А ялинкові трикутнички зелені –

Наче іграшки з папьє-маше́ на сцені.

…І грибник, птахів, з калиною узлісся -

Переплутав, й з кошиком - у сніг, й понісся…

 

27.11.2025р.

 

Того́ снігу в нас у грудні –

Як і щастя в цьому році.

Але ж є ще тиждень-другий:

Може й випаде для доці.

Сніжницею, пластівцями,

Рясно, білими цукерками.

Віхолами з жеребцями.

І чизкейками натертими.

 

16.12.2025р.

 

Узимку, день – салют више́нь:

Не час насолодитися - і зникне.

Гілки стають забутими будинками.

Подорожує сонце - ві́ршами-яхтсменами.

…Чекаєш сніг – гірляндою, пап’є-маше́,

освітою стежинки, сентиментами,

Узимку, день – смаки више́нь…

 

11.12.2025р.

 

Я ріс в приватному будинку

Й чистив зранку -

По пів подвір’я снігоспаду у мій ріст.

І йшов до школи, мов ялинка,

Снігодра́ткою.

В кожусі, на якому - змерз і лід і ніс.

 

І однокласниця, раз, віником під школою:

«Стій, обмету тебе; стій:

люди прокидаються –

раніше,

й доглядають свиту з хутра, як за шовком!

А ти за пів години, мо’, із ліжка -  на уроки:

Не встиг і вмитися, не те, що з куртки – корку…»

…А я всміхавсь, і з-під віника прицмокував.

 

09.12.2025р.