2025-09-12 11:39:07
Історія мужнього нацгвардійця 2 Галицька бригада НГУ
Не відступати і не здаватись – життєвий принцип офіцера 2 Галицької бригади Євгенія Позніка. За твердий характер, який сформувався ще в юності, коли він займався боксом, побратими називають його Слоном. Хоча спаринги і змагання залишилися в минулому, сьогодні разом зі своєю ротою він захищає найважливіший титул – сина вільного українського народу.
Коли в лютому 2022-го року росіяни почали бомбити українські міста Євгеній був за кордоном. Можливість уникнути війни він мав, але рішуче відкинув. Відстояв черги на кордоні і повернувся до Львова, для захисту рідної країни.
«В той же день поцілував дружину, дітей і сказав, що йду на війну. Взяв документи і пішов у військкомат. Хотів іти у десантно-штурмову бригаду, але місць там тоді не було. Тому вирішив повернутися у свою бригаду, де раніше проходив строкову службу», – розповідає про себе чоловік.
Бойове хрещення Євгеній пройшов під населеним пунктом Новокалинове на Донеччині. Росіяни з усіх сил намагалися прорвати позиції українських оборонців. В одному з боїв загинув друг і побратим Євгенія. Щоб помститися за товариша, він наполіг, щоб його відправили на позиції.
«Терпець вже обірвався. Я сів у бус в якому бійці виїжджали на позиції. Ротний спитав, куди я зібрався? Відповів, що їду до своїх хлопців і буду з ними там працювати. Прибув і якраз почалася нова хвиля штурмів. Я став на позицію кулеметника. Впродовж двох днів «записав» на свій рахунок 17 ліквідованих окупантів», – розповідає нацгвардієць.
Загалом тоді впродовж двох днів десять львівських гвардійців знищили півтори роти ворожих штурмовиків. За ці бої Євгенія нагородили Золотим хрестом головнокомандувача. Під час контрнаступу 2023 року Євгеній командував гвардійцями, які блокували прорив росіян до Благодатного на Донеччині.
«На нашу позицію вийшли до двох десятків росіян. Відстань була невелика 25-30 метрів. Ми прийняли бій. Придавили вогнем і змусили їх розсіятися. Потім почали зачистку. Один із росіян спробував прокрастися до нас. Якби йому вдалося, можливо результати того бою були би іншими. Він міг нам наробити біди. Але його помітив мій боєць з позивним Май. Я підскочив допомогти, і ми відбились», – розповідає Євгеній.
Нещодавно боєць повернувся з Покровська. Війна дронів змінила поле бою, але ключовим фактором залишається людина. Кожен, хто тримає посадки в надважких умовах, не зважаючи на артобстріли і полювання безпілотників, без сумніву – герой, впевнений незламний воїн.
Противник сьогодні вміло застосовує технології, але протистоять йому мужні українські воїни. Здавалося, що мало хто втримався під натиском ворожого десанту на бронетехніці. Але це не про українських гвардійців. Ці сміливі чоловіки не лише вистояли, а й спалили весь російський десант.
«Була третя година дня. Я пройшовся по позиціях. Раптом зник зв’язок. Рації заніміли. Не працювало нічого. Ми зрозуміли, що певно ворогу вдалося якось подавити всі мережі, а значить буде штурм. Виходжу з бліндажа і бачу, що в нашу сторону летять ворожі БМП з десантом. Як тільки їх піхота спішилася, зв’язок почав відновлюватись. Ми зустріли їх вогнем. Бій тривав дві години. Лише на одній з наших позицій поклали 70 російських окупантів», – розповідає Євгеній Познік.
Добрих слів про своїх бійців він не шкодує і постійно повторює, що служити з ними в одному підрозділі – це честь для нього.
«Наші гвардійці – то кремінь. Якщо військовослужбовці мають мотивацію і правильно працюють, то вони можуть гори звернути. Я бачив це на свої очі. Якось виконували завдання з десантниками. Так вони на командному пункті питали з якого спецпідрозділу ці бійці. А це були воїни 2 Галицької бригади Національної гвардії України» – з гордістю розповідає бойовий командир.
Організаторські здібності і лідерські якості чоловіка помітило командування і тепер Євгеній Познік отримав офіцерське звання і став командиром роти. Сили йому додає думка про дружину і дітей, які за нього переживають, моляться і надзвичайно пишаються мужністю відважного тата.
Андрій Конько
Він не «косив» від армії, а косив окупантів з кулемета!
Євгеній Познік із 2 Галицької бригади Нацгвардії – це офіцер, який не знає страху. Під Донецьком його рота перетворювала російські штурми на братські могили: спалені БМП, знищений десант. Десятки окупантів штурмували нацгвардійців, лише одиниці врятувались втечею – більшість знищили українські оборонці.
Кожен бій – це виклик. Кожен наказ – це куля в серце окупанта. Гвардійці Євгенія Позніка тримають землю так, що ворог падає штабелями і більше не встає.
джерело: автор
