ПВК "Вагнер" розпочали заколот, але не дійшли до Москви, на хід війни це майже не вплинуло, а наступу "вагнерівців" з території Білорусі скоріш за все чекати не треба, каже австрійський військовий аналітик Том Купер. Про це, а також про те, як відбувається український контрнаступ та яким чином його намагаються уповільнити військові РФ Купер розповів Суспільному.
Менш ніж за добу керівнику ПВК "Вагнер" Євгену Пригожину вдалось захопити дві області РФ та дійти майже до московської області. Але потім він зупинився. Що це був за заколот і навіщо він був Пригожину?
Це типовий росіянин. Ми плануємо, збираємося зробити так багато речей, а потім… В нинішній ситуації в росії навіть передумови цього рішення не зовсім зрозумілі. З одного боку те, що Пригожин — якийсь самотній ковбой — вигадки. Він має тісні зв’язки з ГРУ, ФСБ, пов'язаний зі спецназом, та звісно, особисто з Путіним. За ним багато людей і припускаю, цю операцію завчасно спланували. Це не спонтанна реакція на якийсь напад російської армії, як стверджував Пригожин (увечері 23 червня Пригожин заявив, що війська РФ вдарили по місцю дислокації "вагнерівців" — ред). Отже, як ФСБ і особливо ГРУ могли не знати про цю операцію?
З іншого боку, це зайшло настільки далеко, що я б сказав, цілком можливо, що насправді це був свого роду сюжет, який вийшов з-під контролю. А сенс сюжету в тому, щоб з’ясувати, хто насправді пропутінський, а хто проти президента РФ.
Можемо бути впевнені, що ФСБ буде зайнята як мінімум місяць, якщо не довше, проводячи арешти, допити всіх, хто став на бік Пригожина. Можемо бути впевнені, що багато людей в Росії в найближчі тижні випадуть з вікна, або скотяться сходами, а потім випадуть з вікна.
Не можна сказати, що Пригожин просто вирішив піти на москву, а потім просто зупинився. Це божевілля, якщо ви починаєте таку операцію, а потім так робите. Швидше за все хтось дав зрозуміти Пригожину, що він не має підтримки, на яку розраховував. І він зробив висновок, що навіть якщо дістанеться до Москви, не зможе тримати її під контролем.
Як ПВК "Вагнер" вдалось так далеко просунутися по території РФ?
Це просто, бо 90% Збройних сил Росії розгорнуті в Україні. Вони перетнули кордон і опинилися в тилу росіян. ЗС РФ там не було. Насправді вони не захопили дві чи три області. Вони захопили обласні центри — спочатку Ростов-на-Дону, потім Вороніж. Тоді вони намагалися йти по трасі М4. Абсолютно логічна операція, оскільки там є авіабаза Мілерово, далі — ще одна, тож їм потрібно було їх убезпечити, щоб зупинити авіаудари російських ВПС.
Вони йшли до конкретних центрів тяжіння, так би мовити, політичних, військових центрів, центрів зв'язку, тилового забезпечення ЗС РФ в Україні. Це була вміло спланована операція. Ось чому це спрацювало так добре. Тоді Путін ввів у дію режим контртерористичної операції. Він міг відреагувати лише розгортанням військ Росгвардії. Я можу сприйняти цю операцію лише з сарказмом. Це російська теленовела, стільки нісенітниці. Типова система Путіна.
ПВК "Вагнер" — організація, що виникла завдяки співпраці кількох людей високого рівня в політичній системі росії. Це не лише про президента РФ. Отже, в цій організації від початку був сильний корпоративний дух. Вони розбудовували її поза межами звичних рангів і субординації Міністерства оборони. Також вони багато чому навчилися із західних операцій — в Сирії, пізніше в Малі, Мозамбіку і так далі. Тож у них набагато більше бойового досвіду, ніж у російських збройних сил. І вони здатні планувати, організовувати багато що краще, ніж російська армія.
Завдяки взаємодії між Путіним і великою кількістю можновладців у Москві, меншою мірою в Міністерстві оборони, їх також надзвичайно добре озброїли, краще ніж звичайні частини ЗС РФ. Танки Т-80, Т-72, і що мене здивувало під час рейду на Москву — я побачив, скільки у них танкових транспортерів. Їм не довелося гнати свої танки 800 кілометрів до столиці. Транспортери споживають багато пального, а у них не було проблем із забезпеченням паливом.
Політичне планування і мислення операції були звичайним російським ідіотизмом, але військова частина була чудовою. Я впевнений, Пригожин не почав би її без погодження "зверху" когось дуже близького до Путіна. І це не один "хтось", а п’ять чи шість людей. В певний момент вони відмовились від підтримки, саме тоді й Пригожин здався.
Чи вплинув цей заколот на хід війни в Україні?
Були мінімальні затримки. На авіабазі Мілерово Пригожин зупинив операцію на кілька годин. Але загалом це не мало впливу. Та й не могло мати, бо Пригожин не виступав проти війни. У заявах він нападав на міністра оборони РФ Сергія Шойгу, трохи на начальника Генерального штабу Валерія Герасимова. Але ніколи не казав: "Зупиніть війну, виведіть війська". Навпаки, він намагався використати свою популярність, щоб спонукати путіна замінити Шойгу та Герасимова, що технічно було б правильно. Але цього занадто оптимістично очікувати від путіна, бо ці двоє лояльні до нього. Вони тримають його при владі, навіщо йому їх міняти? Цього не станеться.
Речник президента РФ Дмитро Пєсков заявив, що Пригожин тепер "піде в Білорусь". Наскільки ймовірним є те, що ПВК “Вагнер” звідти розпочнуть наступ на Україну?
Пригожин переїжджає в Білорусь не для того, щоб почати операцію проти України, а на заслання. Він каже, що має 25 тисяч бійців у РФ. Отже, чи збирається Росія направити їх всіх до Білорусі? Припустимо, що так. Тоді їм доведеться знайти достатньо боєприпасів, палива, щоб розпочати атаку на північну Україну. Я не думаю, що це трапиться.
Навпаки, я вбачаю в цьому певну змову, щоб заплямувати імідж ПВК "Вагнер" в очах російської громадськості. Для неї вони успішні, вмілі, здібні, компетентні, взяли Бахмут, захопили кілька сіл, Лиман. Отже, мають там відмінну репутацію, але тепер вони зрадники, принаймні з точки зору Путіна. Тож що краще робити зі зрадниками? Ліквідувати їхніх командирів, розпустити організацію, перевести всі її гроші в готівку, забрати собі в кишеню, бо не треба забувати, що Пригожин надзвичайно розбагатів за останні кілька років завдяки контактам з Путіним і Міністерством оборони РФ.
Більшість "вагнерівців" розкидають повсюди, тому що небезпечно їх тримати в одному місці. Уявіть, зараз їх відправляють у Білорусь, Пригожин бере управління. І що потім? Лукашенко — мертвий, заарештований, чи ще щось, а Білорусь більше не дружить з Путіним. Тому навряд чи ПВК "Вагнер" туди перекинуть.
Як просувається український контрнаступ?
Проблема в очікуваннях, створених насамперед засобами масової інформації та в соціальних мережах. Очікували операцію "Буря в пустелі", де Україна за чотири дні проходить через усю Запорізьку область, вглиб півдня Донбасу, і все стає добре. Але ніхто не казав, що так воно і буде.
Звісно, в Україні очікували трохи кращого просування. Але враховуйте кількість розгорнутих військ. Перша українська бригада, яка прибула на цю ділянку фронту у складі не одного чи двох батальйонів — це 128 окрема гірсько-штурмова бригада. Інші бригади мають лише один-два батальйони на передовій. Отже, якщо ви йдете такими силами, не можете очікувати великого прогресу, бо росіяни мають три лінії оборони. Вони щільно зайняли позиції.
Що стало несподіванкою для американських радників ЗСУ, а також для командирів українських збройних сил, це те, як росіяни вирішили захищатися. Вони розгорнули першу лінію оборони безпосередньо вздовж лінії фронту. І як тільки українці пішли в наступ, почали контратаки.
Україна відносно швидко змінила тактику — механізовані переїзди через мінні поля, нічні проникнення піхоти. Вони шукали стик між двома російськими частинами, проїжджали, а потім атакували один з підрозділів у тилу. Це те, що мало успіх у районі Великої Новосілки. Але в інших місцях доводиться вести битву на виснаження — атакувати, що змушує росіян контратакувати й викривати себе.
Це призвело до знищення до 50% російської артилерії на півдні Запорізької області. Це ж призвело до сильного виснаження російських частин. Більшість підрозділів, які до початку наступу ще не були доукомплектовані, тепер скорочені на 50-60%. 127-му мотострілецьку дивізію росіяни розтратили для контратак на одне село. Це божевільно, але типово для сучасної росії. Ці контратаки тривали майже три тижні. Одна за одною. Гаразд, це тримає українців під тиском, ускладнює просування. Але це витрачає російські резерви. Якщо вони думають, у них їх достатньо, гаразд. Ми це ще побачимо.
Звичайно, є випадки й великих втрат українських військ. Наприклад, один батальйон кілька днів тому втратив близько 40 військовослужбовців, 20 потрапили в полон, решту вбили. Але кількість таких невдач насправді мінімальна.
Трохи проблематичнішим є те, що наступ розпочали без жодного виду резерву. НАТО поставило конкретну кількість танків, БМП і так далі. Їх оперативно розподіляли по нових частинах і відправляли в бій. А резерву техніки немає. Тож у цьому випадку Україна веде війну як у Північній Африці під час Другої світової війни, де й англійці, і німці, і італійці залежали від конвоїв кораблів Середземним морем. І коли втрачали танк, чекали від шести тижнів до пів року, щоб отримати заміну.
