* * *
Коли виповзаєш, як слізка тонка,
Із повного сили рядка,
І всі ці рядки обживають тепер
Свій простір в одній з ноосфер,
Хоч знаєш, де схований в пляшці подій,
В крейдяному колі твій Вій,
Та Сталдзене б’ється, мов струм і мов скло
На море, життя і крило.
І зовнішнє море на море в тобі
Замінює речі хисткі,
І більше не треба чекати на час
І бігти по простір для нас.
Ворушаться крила оновлених сил,
Рядків, перемог… Не могил.
Хоча antiopa nymphalis летить,
Летить звідусіль кожну мить.
* * *
Де папороть у Раппапорта
Розквітла й питає, де ти,
А лінії берега хорда
Завжди допоможе дійти,
Живи на поверхні та в глибі,
Занурюйся і видибай,
Розквітнувши в птахові й рибі,
Допоки в людей — дармограй.
Лейла і Меджнун — тобі липа
Й жасмин, та в коханні живі.
Вино бузинове налито
У пера бузьків махові.
А десь в журавлях і лисицях
Дорога на Вентспілс лежить,
Під Мазірбе хутір насниться
І липовий дух верховіть,
І море, що кров підміняє,
Підсинює, взявши в доньки,
На ровер сідай, дармограю, —
І далі, вздовж Венти-ріки.
* * *
Серпентарій серпня. Обіймає Єва
Яблуню, здирає яблуневий клей.
Де твій змій, о Єво, Єво яблунева?
Спокусив і кинув, склеїв інших фей?
Вибери якогось іншого. Медовий
Спас вже зовсім скоро. Світ завжди такий.
Груди під цілунки. Відшукай підкову,
Спокуси Адама, поцілуй мерщій.
* * *
Дочитано літо, та сам ти живий,
Загорнутий в серпня гарячий сувій.
Живий поруч Здвиж, де холодна вода.
Насцяв Ілля в воду, і нас вигляда.
Чи коми та крапки, летючі тире —
Ерінії раптом? Хто їх розбере.
Вмирання страшніше за смерть, отже ти
Хапайся за Здвиж і Дніпро, щоб пливти.
* * *
??лье Кукулину, Марии Майофис
В Латвії — запах багать,
спалахи доторків юних.
Привиди предків не сплять,
мирно покурюють в дюнах.
Ігор Римарук
Как снисходительна живая,
в небрежной рамке сентября,
земля! Я без друзей скучаю.
Вот всех бы в Вентспилс нас, друзья!
Разбиться перья маховые,
заточенные на полёт,
нам не дадут. ??лья, Мария,
от непогод устроим сквот
в мирвольном воздухе на взморье,
где под любым кустом — жильё,
а в дюнах чьи-то предки горе
помогут пережить твоё.
Где будет августовски спелым
словам вольготно, как нигде.
За потакающим пределом,
земле открытым и Звезде.
* * *
Сумеешь себя отпустить для поры,
В которую звери и люди мудры,
А птицы еще и бесстрашны.
Влетают в тебя, благодарно поют,
?? день раскрывается, как парашют
В свободном падении с башни.
Ты в точности та, за кого выдаёт
Тебя благородный свободный полёт
С планеты иль с велосипеда.
Ах, эта Minerva мудрее совы,
Когда она едет в Парвенту и вы
Как Маленький принц и планета.
Убрать бы внутри у себя, а потом
??дти за каким-нибудь вещим котом,
Беспечным и необъяснимым,
Как тяга писать, избегание слов,
Полёт в сердцевину и — поверх голов,
?? знанье, что вы — пилигримы.
* * *
Роланді Бебере, Інесі Петерсоне
Ти бачиш під каштаном тих,
Хто жив тут пів століття тому,
Прийшовши із заслань страшних,
Переборов глибинну втому.
Ввійшло в них море, як колись
У нього рибарі ходили —
І доля визначила сили,
І серце визначило вісь,
Щоб оберталися сини,
Перепитати, як там мати, —
Її за руку потримати.
І знов сідали у човни.
* * * Ієві Балоде, Андрі Консте
Подалі від дому, подалі від дому,
нехай буде врешті не схоже на втому.
Лишень аромати троянд і жасмину,
І Тукумс, і смукумс, і липові вина.
Вино золоте, липи квіт по коліна,
притлумляться в ньому і біль, і провина.
О, Андро, Ієво, нас винайшло диво,
як Вентспілс і Балтику — зірка щаслива.
Наталія БЕЛЬЧЕНКО – для “Майдану”
Один коментар
Чудові вірши, трохи сумні.. дякую тобі, Наталочка.
джерело: