Саме сьогодні, 27 січня,  світ відзначає Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.

Дата не випадкова: 27 січня 1945 року радянська армія звільнила табір смерти «Аушвіц-Біркенау», створений німцями на території окупованої Польщі поблизу міста Освенцім

Нинішні жалобні урочистості особливі, адже виповнюється 75 літ від звільнення Аушвіца. Й, хоч минуло так багато лі, пам’ять про Катастрофу єврейського народу досі залишається незагоєною раною в історії людства.

Голокост став поворотною точкою в історії, після якої цивілізований світ проголосив принцип “Ніколи більше.

Саме табір в Освенцімі, в якому загинули майже два з половиною ув’язнених, став символом Голокосту, наочним свідченням тієї пекельної глибини, якої може досягти нелюдяність.

Загальна ж кількість страчених упродовж Голокосту значно більша: Офіційно визнано: нацисти  винищили понад шість мільйонів євреїв Європи.

Відтоді, як першого листопада 2005 року цей день був оголошений Міжнародним днем ​​пам’яті жертв Голокосту, понад 80 держав внесли 27 січня в свої національні календарі офіційних пам’ятних дат. Цьогоріч церемонії пам’яти жертв і уроків Катастрофи єврейського народу відбуватимуться як на міжнародному, так і на державному, реґіональному та місцевому рівнях, а також у вищих і середніх навчальних закладах в десятках країн світу.

“Головний рабин Великобританії Джонатан Сакс сказав: «Ненависть, яка починається з євреїв, євреями ніколи не закінчується». Справді, ми бачимо, як нетерпимість – щодо меншин, мусульман, мігрантів та біженців – стає однією з домінуючих політичних тенденцій , підживлюючи гнівом і страхом мінливий світ.”

В Україні на державному рівні Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту щорічно відзначають від 2012 року відповідно до постанови Верховної ради України від п’ятого  липня 2011 року № 3560-vi «Про 70-річчя трагедії Бабиного Яру».

У воєнне лихоліття мало не кожна місцина в Україні мала свій – більший або менший – Бабин Яр. Тож нині, в скорботну днину, коли згадуємо мільйони невинно замордованих гітлерівцями, мусимо  вклонитися пам’яті одинадцяти тисяч наших краян-євреїв, знищених  німецькими нацистами в Броницькому лісі в 1941-1943 роках.

Пам’ятаймо: в Україні від 1941 до 1945 року було знищено близько дев’ятисот тисяч євреїв. Наймасовішими місцями розстрілів і ліквідації стали:

  • Бабин Яр:саме там, у Києві, було страчено близько ста тисяч євреїв.
  • Сирецький концтабір:також відомий під назвою “Київ-Захід”. Тут було вбито тридцять тисяч осіб.
  • Богданівка:табір смерті, створений в цьому селищі Миколаївської області, згубив 55 тисяч євреїв. Всього ж у Доманівському районі, де розташована Богданівка, було вбито більше 115 тисяч осіб.
  • Голокост в Одесі:під цим терміном мають на увазі знищення понад ста тисяч українських євреїв у період німецької та румунської окупації.
  • Броницький ліс поблизу Дрогобича – від11 до 13 тисяч убитих.
  • Янівський табір у Львові – майже 200 тисяч вбитих.

dav

 

Головна церемонія Дня Пам’яти відбудеться, як і щороку, в таборі смерти «Аушвіц» за участи багатьох європейських лідерів. Церемонії відбудуться також в Європейському парламенті в Брюсселі і в установах Організації Об’єднаних Націй.

Міжнародний альянс пам’яті жертв Голокосту

Ізраїль є одним із засновників Міжнародного альянсу пам’яти жертв Голокосту Альянсу (ihra). Цей міжурядовий орган був створений 1998 року й  нині налічує 31 державу-члена, десять країн-спостерігачів, а також сім міжнародних організацій-партнерів, чия мета полягає в тому, щоб підтримувати і розвивати поширення знань про Голокост, пам’ять про його жертви і дослідження його історії як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Напередодні Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту, Ізраїль знову закликає до повного прийняття міжнародним співтовариством робочого визначення Міжнародного Альянсу пам’яти жертв Голокосту:

“Антисемітизм – це специфічне уявлення про євреїв, яке може виражатися в ненависті до них. Словесні та фізичні прояви антисемітизму скеровані на євреїв або неєвреїв і / або їх власність, єврейські громадські інститути і релігійні об’єкти”…

Щороку Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту присвячують певній темі. Торік, 2019-го, вона була окреслена так: “В пам’ять про Голокост: вимагайте і захищайте ваші права людини”. Темою 2020 року стало “75 років після Освенціма – поширення знань і збереження пам’яті про Голокост з метою досягнення загальної справедливості”.

Торік визначна українська поетка Маріанна Кіяновська присвятила Голокосту книжку – «Бабин Яр. Голосами». Нижче – декілька віршів із неї.

***

наповнити очі такими сльозами щоби не текли

солонішими аніж сіль кам’янішими аніж камінь

і дім збудувати з усього що всюди й не знати коли

було у дитинстві у небі в пісочниці під руками

придумати маму нехай буде хаву таку щоб була моя

щоби голову мила мені щоб була чи просто була зі мною

називаючи речі в крамниці де хліб молоко але ще по краях

вітрини багато зимового з ковзанки щастя і сухостою

мене уже не рятує ніщо чи ніщо крім можливо сліз

які проламують тло поверхню і дещицю решти тіла

щоби не вмерти я мушу мати в судинах на дні і на дні валіз

важкі механізми придумувань витіснень крила крила —

 

***

вірш яким кричу тому що можу

тільки це робити тільки це

вірш який роботу робить Божу

а тоді роздряпує лице

зведене судомою до кості

і горить антоновим вогнем

вірш ненатлий вірш у високості

йду з ним як рахиль у вифлеєм

сине туги вірше беньяміне

сам у полі воїн сам же й рать

в кублах сліз отруйне кровоспинне

сигми літер стигмами горять

Маріанна КІЯНОВСЬКА