2016-02-10 23:29:36
Вчорав в селі Краснопілля Коропського району Чернігівської бласті поховали сержанта Геннадія Самуся "Амура". Він був сиротою. Виховувала його тітка. Вона ж із сестрою Гєни і проводжали його в останній путь разом з усім селом та побратимами, які приїхали зі всієї України. Вінниця, Львів, Миколаїв, Київ, Житомир - ось неповна географія міст, з яких приїхали ховати Амура.
Тіло Геннадія розірвало навпіл, все обличчя посічене осколками, але ховали його у відкритій домовині. Він пішов воювати добровольцем. На питання командування, що спонукає його іти на війну, Гєна відповів: "Я маю зробити щось для своєї країни". Спочатку возив собовий склад на ротацію На Зеніт, а вже на четверту ротацію пішов бійцем та водієм одночасно. Він міг не лише керувати Уралом та Шишигою, він був вправним кулеметником, міг точно стріляти з СПГ та іншої зброї. Він був справжнім. Ніколи не цурався будь-якої роботи. Спочатку йому дали позивний Крокодил або Алігатор, але він зовсім не був схожий на цю зубату істоту. І тоді хлопці сказали: "Який він Алігатор? Він Амурчик".
Дві ротації Амур у складі зведеного загону ВПС України "Дикі Качки" воював під Донецьким аеропором в найгарячіші місяці протистояння. Був поранений у руку, але лишився в строю. Кілька разів вивозив своїх товарішів з-під обстрілів. Загинув Амур на півночі Луганської області, в околицях села Мілове, на самому кордоні з Росією. Вони обходили позиції та побачили в лісосмузі людей. Пішли перевірити, побачили міну. Геннадій присів аби розглянути її, але хтось зірвав розтяжку...
Світла пам'ять, тобі брате. Спочивай з миром.
p.s. Ми відкриваємо збір коштів на пам'ятниу Амуру.
Картка Привата
5168 7420 1845 0613 Мірошниченко Дмитро
p.p.s. Я не знаю чи варто лайкати такі дописи, а от перепостити, щоб багато людей дізналися про простого хлопця з Чернігівщини, мабуть, варто.
джерело: Дмитро Мірошниченко