Сергій Оринчак: «Плановий обсяг видобутку руди на руднику №1 ПАТ «Стебницьке гірничо-хімічне

Сергій Оринчак: «Плановий обсяг видобутку руди на руднику №1 ПАТ «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» складає 1 млн. тонн руди в рік»

Відколи на відомому всій Україні Державному гірничо-хімічному підприємстві «Полімінерал» змінилася форма власності (від 14 січня 2013 року за наказом Фонду держмайна України ДГХП “Полімінерал” перейменоване у публічне акціонерне товариство “Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал») – мешканці Стебника обнадійливо очікують перспективних змін до кращого. Якщо нові власники запустять підприємство, яке у свій час славилося тим, що в минулі роки здійснювало на підземних рудниках № 1 та № 2 розробку Стебницького родовища полімінеральних руд для виробництва мінеральних добрив, магнієвих продуктів, харчової солі, – то, відповідно, й місто, за яким останнім часом через масову незайнятість населення закріпилася назва “містечко спальних районів”, – потроху “вигрібатиме” з фінансово-економічної кризи. Хоча ця криза відчутно пронеслася й по всій Україні! Особливо у нинішній, насичений бурхливими подіями, час. І державним мужам після неї ще довго доведеться латати дірки в держбюджеті. Як вже третю поспіль каденцію змушене латати ті дірки, утворені від “хронічного” недофінансування з боку держави, місцеве самоврядування Стебника. І сьогодні мер, його заступник та депутати розуміють – надіятися Стебнику на чиюсь допомогу не дуже доводиться, а своїх можливостей недостатньо для вирішення навіть найболючіших проблем.

Але, як кажуть оптимісти: проблему треба завжди бачити у перспективі вирішення. Тож, якщо дасть Бог, і найближчим часом “Полімінерал” почне працювати на повну потужність (чого я керівництву цього підприємства щиро бажаю) — з’являться нові робочі місця, за рахунок податків (нехай, на перших порах, і не дуже відчутних) поповниться місцева казна Стебника, трохи порідшає лава безробітних… Одним словом “куций” місцевий бюджет міста калійників трохи погладшає, що дасть змогу підняти економіку міста та покращити його інфраструктуру. За умови, якщо мудро розподілити кошти основного фонду та спецфонду.

Про те, які найближчим часом перспективи розвитку очікує нове керівництво акціонерного товариства СГХП “Полімінерал”, я дізналася у генерального директора підприємства Сергія Івановича Оринчака.

- Пане Сергію, для початку ознайомлення з Вами наших читачів, розкажіть, будь ласка, декілька слів про себе.

- Мені 41 рік. Одружений. Виховуємо з дружиною двох синів.

Родом я з Івано-Франківщини, народився в мальовничому містечку Долина. Там закінчив середню загальноосвітню школу. Згодом у 1996-у році закінчив Національний університет”Львівська політехніка”, факультет технології органічних речовин.

- І, наскільки мені відомо, закінчили цей вищий навчальний заклад з червоним дипломом, отримавши спеціальність магістра?

- Було таке (посміхається). За фахом я — інженер-технолог з переробки нафти та газу. На даний час проживаємо з сім’єю у Львові, де свого часу познайомився зі своєю, тоді ще, майбутньою, дружиною.

- Якщо не секрет, до того, як обійняли запропоновану Вам посаду на “Полімінералі”, де працювали раніше?

- Який там секрет (щиро дивується)… Свого часу 12 років був задіяний у торгівельній сфері.

З 2009-о по 2011-й рік пропрацював начальником газового управління у Пустомитах, що на Львівщині. Згодом очолював приватну фірму з консалтингових послуг.

Моєю роботою начальника газового управління керівництво було задоволене. Напрацювання мої помітили — тож згодом мою кандидатуру було запропоновано на посаду голови правління Стебницького “Полімінералу”.

- Який у 2013-у році перейшов у приватні руки…

- Саме так.

- Коли саме Вам запропонували роботу на цьому підприємстві?

- Наприкінці 2013-о року. Якщо бути більш точним — 25 грудня 2013-го року. Тодішній керівник “Полімінералу” Микола Яковлєв, який, досягши пенсійного віку, за станом здоров’я вирішив завершити трудову діяльність.

- І керівництво призначило на посаду директора Вас?

- Так.

- Одразу погодилися на пропозицію, чи спочатку вагались?

- Роздумував, адже усвідомлював відповідальність за покладене на мене завдання. Бентежила мене також і складна фінансово-економічна ситуація на “Полімінералі”. Та з часом дійшов висновку, що економіку підприємства я розумію (володію ситуацією), а технологію — обов’язково освою (я собі поставив це за мету).

З 2003-о року “Полімінерал” простоює. На сьогоднішній день підприємство не створює доданої вартості не виготовляє прoдукції, на даний час видобування калійної руди припинене. Повністю зруйнований поверхневий комплекс з переробки руди. В критичному стані підйомі машини, копри, вентиляційне обладнання. Протягом бездіяльності, простою нагромаджена чимала заборгованість зі сплати різних податків і зборів. Тільки у пенсійний фонд Полімінерал заборгував понад 10 млн. грн. Борг за спожиту електроенергію складає 8 млн. грн.

Та все ж підприємство є унікальне. Воно володіє правом на видобуток безцінного природного ресурсу – калійної руди і слід зазначити що підземні виробки, механізми та обладнання в задовільному стані. До видобутку, в руднику з тих часів, залишились підготовленими значні запаси копалини. А, отже, перша руда з’явиться на поверхні за значно коротший час ніж за умови будівництва нової шахти. Тож поряд із відповідальністю і острахом з`являється і впевненість в завтрашньому дні підприємства.