2014-10-03 17:30:52
Петербурзькі правозахисники сповнені рішучості домогтися від Міноборони Росії відповіді на два питання: чи правда, що російські військовослужбовці беруть участь у військових діях на території України, і чи правда, що російські солдати гинуть на цій війні.
Свій офіційний запит про участь російських солдатів у війні в Україні «Солдатські матері Петербурга» підкріпили відомостями, отриманими з конкретних частин, наприклад, такими:
«Військовослужбовцям в/ч 71211 (331-й гвардійський парашутно-десантний полк, місто Кострома), які наразі знаходяться в пункті тимчасової дислокації на території Ростовської області, було оголошено, що вони більше не є військовослужбовцями, контракти про проходження військової служби з ними розірвані, і в цей момент вони мають статус «ополченців». Також їм було оголошено, що протягом найближчих днів їм буде наказано вирушити в напрямку міста Маріуполь (Україна)».
На запит з підписом члена президентської Ради з прав людини, голови організації «Солдатські матері Петербурга» Елли Полякової була отримана відповідь такого змісту:
«Шановна Елло Михайлівно! Ваше звернення, адресоване начальнику управління соціальної роботи Міністерства оборони Російської Федерації, розглянуто в Командуванні Повітряно-десантних військ. Інформація, що зазначається Вами в зверненні, не відповідає дійсності. Ваші домисли базуються на інформації, яку пропагували в, підконтрольних «прозахідно» і вороже налаштованих стосовно до Російської Федерації, каналах ЗМІ. Зберігайте спокій і поважайте захисників нашої вітчизни. З повагою, заступник командувача ВДВ по роботі з особовим складом полковник В. Купчишин».
Ця відповідь правозахисників не задовольнила. Вони побачили в ній елементи моралізаторства, але не побачили ніякої конкретної інформації щодо зазначених військових частин. Не було там і відповіді на питання, чи лікуються в Петербурзькій військово-медичної академії військовослужбовці з вогнепальними і мінно-вибуховими пораненнями. На запит же про загибель солдатів в Україні відповіді не було взагалі, каже Елла Полякова.
«У своєму запиті ми просили пояснити загибель конкретних військовослужбовців, зокрема, з 18-ї армії. У мене є копії пакета документів про загибель Антона Туманова. Ні в нього, ні в інших загиблих в свідоцтві про смерть місце смерті не вказано, там стоїть прочерк. Ми хочемо знати, чому так відбувається, де і як загинули ці військовослужбовці, і чому за фактом їхньої загибелі досі не порушено кримінальні справи. Наш список починався з дев’яти осіб, потім додалося ще два, потім додалися ті, про які писав Лев Шлосберг.
Директору «Левада-центру» Леву Гудкову на його запит, принаймні,прийшла відписка з Міноборони, що вони не можуть розголошувати персональні дані, і що все це – казки іноземних ЗМІ, а нам взагалі жодної відповіді не надійшло. Але за законом вони зобов’язані відповісти», – наголошує Елла Полякова.
Могила загиблого в Україні псковського десантника Леоніда КічаткінаЗа словами Полякової, правозахисники посилають другий запит про загиблих, і якщо не отримають відповіді цього разу, то подадуть до суду від імені президентської Ради з прав людини.
«Позиція влади непохитна, вони відмовляються визнати, що російські військові воюють і гинуть в Україні, тому немає нічого нового в тому, що «Солдатські матері» не отримали відповіді на свій запит, – каже політолог Сергій Шелін. – Причому приховування військових дій йде широким фронтом – їх не в
джерело: Голос Америки
