Реалії сьогодення: У Дрогобицькому суді…

2026-08-11 17:22:42

Реалії сьогодення: У Дрогобицькому суді…

Реалії сьогодення: У Дрогобицькому суді…

О 10 годині 3 серпня 2026 року в Дрогобицькому суді був судовий процес, де Тарас Кучма -  мер Дрогобича позивається до суду з позовом на Олега Балога – депутата VII депутатського скликання Дрогобицької міської ради,  громадсько-політичного діяча, волонтера,  як на людину, яка написала пісню про міську зраду і виклала її в соцмережах. Мабуть, тим він визнає свої вчинки і правопорушення. Оскільки такий позов ним поданий, як фізичною особою, а не, як міським головою щодо інформації, яка висвітлена в пісні.

Олег Балог озвучує те, що в міській раді Дрогобича вчиняються неправомірні рішення, які за собою тягнуть порушення кримінальних проваджень, а саме - на сьогодні відомо про 19 кримінальних проваджень. Також порушення зі сторони міського голови міста законодавства щодо протидії корупції, де було притягнуто його до відповідальності за порушення законодавства з корупції.

Міський голова вчергове не з’явився на засідання. Від лютого місяця він подав позов і не з’явився жодного разу до суду. Його інтереси представляє пані Папуга зі Львова, яку Тарас Кучма найняв. Адвокатка, яка вміло чотири місяці переносила розгляд справи. Нарешті по суті розпочався розгляд справи.

Представник позивача, адвокатка міського голови в інтересах свого підзахисного всіляко намагалася знівелювати і викривити інформацію в пісні. Навмисно і свідомо це робиться. Озвучила, що міський голова Тарас Кучма подає позов не як міський голова на пісню, а як персональна особа, як фізична особа, що він має на це право. Хоча в пісні, яку Олег Балог виставляв у соцмережах, і чуємо слова цієї пісні, у якій немає жодної інформації про Тараса Кучму, як фізичну особу, а є інформація про загальну картину, що відбувається в міській раді. Зміст пісні про те, чому місто і його мешканці знедолені. Хто захоче послухає пісню і зрозуміє суть.

Під час судового засідання представниця позивача намагалася подавати інформацію так, наче перед тим подивилась українське кіно «Божевільні» й пародіювала поведінку радянських психіатрів, які відправляли в психлікарні здорових людей, знущалися над ними, катували їх лише за те, що людина мала свою думку. Адвокатка наче з радянської епохи вийшла -  використовувала психологічний тиск на відповідача, ставила одні й ті самі питання багато разів, намагаючись так отримати потрібну їй відповідь, формулювала питання так, щоб відповідач дав відповідь, яку їй потрібно. Розповідала у своєму виступі про те, що громадськість не в праві користуватися свободою літературної художньої і наукової творчості, а також свободою особистої думки і слова. Захист вона проводить не відкрито, маніпулятивно й під певним кутом, спотворюючи очевидне своїми хворими судженнями. Тим самим вона заперечувала те, що будь-яка інформація, може висвітлюватися вільно зі сторони будь-якого громадянина. На її думку, спершу повинно бути звернення із запитом до різних державних установ, якщо це є засудження якогось працівника міської ради чи будь-якого державного службовця чи працівника правоохоронних органів, судових органів влади. А тільки після того подавати інформацію. У такий спосіб вона обмежує право на свободу слова, право на висловлення своїх особистих думок. Це дуже лякає громадсько-політичного діяча, оскільки він розуміє, що тоді держава стає не держава для українців, а для певних кіл осіб, які мають доступ до керування владою і вони всіх намагаються обмежити в їхніх правах, які надані всім нам Конституцією України й користуватися всіма льготами, які ми б мали мати, як українці, але вони обмежують нас і за рахунок нас наживаються.

  «В пісні, яку я написав, як людина, яку болить серце за місто, за розкрадання бюджетних коштів, за неправильне використання бюджетних коштів не по тих статтях і таке інше. Намагався донести інформацію до громади, що містом керують люди, які не вміють служити громаді, а навпаки - які вміють красиво говорити, що вони роблять для громади в той самий час, коли вони ту громаду обкрадають. Якщо би міський голова відчував зі своєї сторони, що він не винен і не причетний до цього, він би навіть не подавав позов, як фізична особа, до суду. Бо, як особа, яка представляє інтереси громади дрогобицького району - міський голова - він не подав позов», - поділився Олег Балог.

Отож, шановні мешканці Дрогобича і району! Будьте уважні та небайдужі, спостерігайте, робіть висновки, не замовчуйте правопорушення, підтримуйте один одного попри все!

Підготувала матеріал

Ганна Баневська

джерело: ексклюзивно для редакції