«Розмови у суспільстві»

2024-10-23 00:12:40

Вірші поета Євгенія Юхниці

 

Професорам, з дипломом й без,

Хто вчив, і вчить й тепер:

Хай вітер тугу віднесе,

Як може – режисер!

…Чеснішає наступний крок

У кожного із нас.

Ми з вами – китиця із грон

Учительських причасть.

 

Із вцілілих підвалів

Павшого Вугледару

Росіянам-калашніковим

Показались - обличчя.

Де́, чи - з ки́м ті солдати,

Кому дали комбати

Наказ: «Не відступати!» ?

…З розпачем і відважні?

Вірячі й догматичні?

Їх, мов акумулятор,

Клали в ноут зім’ятий.

…Вугледарові шахти

тіла приймуть у штольнях

ще до вечора сьодні,

ще живі й ні, поло́нні.

Людям не зрозуміло,

Чом на Курск гнали сили?

Коли діти - під блискавкою,

Яких дозволили викосити…

…Люди і не говорять.

Більшість – зникла, не поряд.

Й Вугледар, город моргів,

Пише ко́ксо-історію.

 

 

По Запоріжжю козацькому КАБи гуляють,

...було, й Січ Запоріжську розклали й розбили.

Ми по історії сум не вчимо, де наглядно

виднося, як нас лишали там зброї і сили.

.. Ре́спекти класу і групі, та їх вчителям,

хто сьо́дні аналізує дах для коваля,

хлібда́ра, музи́ки, айтішника, діток-орлят.

 

 

Як вдома – у київськім небі

Стерв’ятників полум’я..

В десятки разів більше скутерів, мото - вночі.

Доглянутий милий пляж Ве́рбний

Затих Оболонню,

Мов, спостерігає, чи вистоять вілли, а чи…

Усю Україну, як царство Бухарське.

Колись хижий Фрунзе розгро́хав руйна́цьки

Також літаками із неба?

…Та Київ – тримається. Треба.

Вихід з дому, сьогодення, милий квест:

Наголити, вмити, ро́зтягнутись, пресс…

Переглянути ток-вайберські вотс-а́пи

Що-кому – у тридцять чатів, забода́ти!

…По кульочках – рештки їж і картон.

Склянки тріснуті, шкарлупки, сир - в-хот-дог.

В руки – по́ртфік, парасолю і сміття.

По андроїду – на палець, пульс - що вдяг…

Озирнутись у люстерко, світло – чик.

Перевірити – жмут гривнь, парольний лист.

Ко́ди й банківські картки́ зв'язати чимсь!

Повернутися й полити гер-нарцисс.

Перемаца́ти ключі від ста …нетре́б.

Зачиняти, мов охороняю бренд.

Бігти й згадувати – що ж кому не взяв?

Й не забути ко́жну й ко́жного ферзя́!

 

 

Дочекалися нагоди

п’я́тничого переходу

на суботню вищу ноту

персональної турботи.

…Ліки близьким; й зустріч, може,

за́йко-мріяних обожнень -

йде назустріч. І радіє,

що - ми є, мигдаль й олія.

 

 

Заманені на Курщину війська

З переданою західною технікою -

Пони́щуються поступово спекою

Оточень вересневих мокляка́.

…В нас прорвана донецька незахищеність

Без танків, що нам надали́ на Заході.

«Вони, й німецькі, Курщиною – знищаться?». –

Питає мене дідуган із ягодами.

 

11.10.2024р. ( «Розмови у суспільстві» )

 

 

 

 

джерело: власне