Ясениця Сільна провела в останню дорогу Степана Бродяка.

2014-11-22 01:05:36

Степан народився у 1985 році, закінчив Ясеницесільнянську середню школу, Бориславське професійно-технічне училище, служив у війську в  підрозділі спеціального призначення в Кіровограді, а в серпні 2014 року був мобілізований у 80-ту аеромобільну бригаду. Був чесною людиною, порядним сім’янином, безмежно любив батьків, братів Миколу та Романа і сестру Мар’яну, дружину Мар’яну, дітей Вікторію і Сергійка. Як розповідають рідні, у нього були “золоті руки”, добре різьбив і малював, був художньо обдарований. Степан мріяв відремонтувати будинок. Але не встиг – поліг 5 вересня на полі бою.

Як згадують працівники сільської ради, коли Степанові вручили повістку, він без тіні сумніву прийняв мужнє рішення.

Село Ясениця, мабуть, не пам’ятає такої кількості людей. Тисячі вдячних мешканців не лише села, а й всієї округи, влада району і села, депутати, шкільні колективи Ясениці і Попелів, молодь, бойові побратими прийшли віддати останню шану своєму співвітчизнику, який виявив найвищий зразок любові – віддав життя за Батьківщину.

Під жалобну мелодію духового оркестру Степана несли через село у відкритій домовині. Молодь встеляла квітами останню дорогу Героя України. Декілька разів дорогою люди співали Гімн України, скандували «Герої не вмирають», «Слава Героям».

У храмі Різдва Пресвятої Богородиці відбулася жалобна служба. Вперше за десятки років тут спільно молилися священики трьох конфесій. Їх об’єднав простий ясеничанин, новітній Герой України. Цього дня Ясениця Сільна, відкинувши суперечки і непорозуміння, явила приклад єдності перед лицем подвигу свого земляка.

Степан – одинадцятий герой з Дрогобиччини, який віддав своє життя заНезалежність. Перед ним були Артур Гулик, Ігор Борис, Мар’ян Дишель, Сергій Шевчук, Юрій Комар, Іван Габчак, Тарас Зозуля…. А ще майданівці Олег Ушневич, Богдан Вайда, Йосиф Шіллінг… Дякуємо за подвиг, скорбимо з родиною, не забудемо, не зрадимо.Вкотре нагадуючи ці імена, вкотре їх перечитуючи, маємо пам’ятати, що за ними похований цілий світ. Світ життя, яке обірвалося.  Це ненароджені діти, нестворені родини, це діти-сироти і молоді вдови, це батьки, які ховають своїх понівечених війною синів.

Жоден з нас, жоден, не має права жити як жив досі. Жодних хабарів, жодних «домовленостей». Жодного закриття очі і мовчання про беззаконня! Ми в неоплатному боргу перд цими героями і їх родинами. Тож кожного разу, здійснюючи навіть найменший ганебний вчинок, маємо пам’ятати – саме такі вчинки призвели до тієї ситуації в країні, яку сьогодні маємо, саме через це загинули хлопці.Степан Бродяк знайшов вічний спочинок на почесному місці біля храму. Його поховали з військовими почестями. Герої не вмирають, душа його стала до лав небесного воїнства в обороні України. А завдання живих – молитися за  його душу, жити чесно і  любити Україну так,  як любив її світлої пам’яті Степан. А ще – огорнути увагою і  теплом його осиротілу родину.

Герої не вмирають! Слава Україні!

джерело: Нафтовик Борислава