В гірському селі Грозьово Старосамбірського району розпочав свою роботу новий клуб

2018-10-06 13:10:20

Близько півроку тому в гірському селі Грозьово Старосамбірського району розпочав свою роботу новий клуб, збудований в центрі села на місці колишньої столітньої школи. Гроші на будівництво Народного дому збирали, як то кажуть, усім світом. Тож за рахунок пожертвувань небайдужих селян, обласного та сільського бюджетів постав Народний дім (далі – клуб – авт.), на який багато років чекала молодь села. Колишній клуб згорів у селі понад 20 років тому. Недільного вечора разом з родичем Олександром вирішив сюди завітати.
Перше, що кинулось у вічі – це широка сцена і простора зала. Для сільського клубу це має неабияке значення. З потужних динаміків музика гриміла так, що її було чути далеко від клубу. Нас зустріла директор Ольга Максимич – молода і привітна жінка, а також двоє чоловіків.
- А де ж молодь? – здивувався я.
- Вчора всі були. А нині роз'їхалися хто куди: хтось на навчання, а дехто ліг спати раніше, бо вранці їде на роботу.
- А може, запросити до вас на танці дрогобицьку молодь?
Ольга Миколаївна розсміялася: "Ласкаво просимо! Приїжджайте!"
Новий сільський клуб у Грозьові – не єдина втіха для молоді. При в'їзді до села привертає увагу велика двоповерхова школа та встановлений на подвір'ї жовто-блакитний стяг України. В шкільну пору вдень тут гамірно: коли тепло, діти під час перерви вибігають на вулицю і грають м'ячем на подвір'ї. Але цих дітей стає щораз менше...
Прикордонне село Грозьово – одне з тих багатьох сотень гірських сіл України, де для молоді відсутня будь-яка перспектива працевлаштування. Тут відсутнє бодай якесь виробництво, і після розвалу колгоспної системи працелюбна молодь вирушила у пошуках заробітку за кордоном. А працювати на малогумусних ґрунтах в Карпатах дуже важко: тут навіть трава не росте так густо й пишно, як у долинних селах, наприклад, Дрогобиччини чи Стрийщини. Перспектив – жодних. Більше того: навіть у селі Міженець того ж таки Старосамбірського району, яке славиться унікальними землями, люди припиняють обробляти орні землі, сіяти зерно, садити картоплю, вирощувати худобу. Як же повернути нашу працьовиту молодь до гірського села – дилема. "Та хоч би дорогу нормальну зробили, бо навіть Швидка допомога до села не заїде!", – бідкаються деякі жителі села. Більше того, поширюються чутки про те, що в Грозьові ліквідують поштове відділення, а з вересня місяця перестав відвідувати село представник електромережі, який знімав показники лічильників і приносив квитанції. А в більшості сільських помешканнях живуть самі пенсіонери, яким за 70. Відсутній поблизу й аптечний кіоск. 
Водночас в деяких ЗМІ починають лунати заклики про закриття сільських шкіл, в яких навчається мало дітей. Для Грозівської школи, в якій навчаються учні сіл Грозьово і Виців, таке рішення призведе до остаточного вимирання села. Замість задіювати всі інструменти, аби втримати людей в селі та привабити сюди молодь – деякі можновладці приймають небезпечні, неприпустимі для українського села рішення.
Завтра вранці в школі с. Грозьово знову пролунає дзвоник, а наступної суботи, сподіваємося, у Народному домі загримить музика, бо тут ще буде кому танцювати. Але як розвиватиметься село далі – невідомо.

Юрій Федчак, фотокореспондент Гомін Галичини

джерело: автор