2016-02-01 14:29:23
Хотів її любити та кохати,
Хотів її довіку шанувати,
На вірність перед Богом присягнути,
Хотів, та насудилось тому бути.
Засніжена комета пролітала,
Обраницю мою зачарувала,
Любов причепурилася снігами
І промовила холодними вустами:
«Прошу тебе не плач і не ридай,
Чим швидше розлюби та розкохай
І з Богом в серці гріх мій відпусти,
Прости мене, за все мене прости.
Не велено ні бачити ні чути,
ЇЇ уже, нажаль, не повернути.
Кохана, моя люба, моя мила,
Я молюся, щоб ти була щаслива.
автор: Юрій Гарник
джерело: автор