День вшанування ліквідаторів:

Олександр Товстенко – тоді ще начальник караулу, лейтенант, очолював другу п’ятірку київських пожежників, які отримали завдання ліквідувати виявлені осередки пожежі. Після виходу першої групи було прийнято рішення: кабельний тунель необхідно заповнити піною. Микола Грикун – на той час заступник начальника загону пожежної охорони одного з районів Києва так описав цей епізод: «Збити полум'я не вдавалося. Максимчуку (керівник зведеного загону пожежників з охорони Чорнобильської АЕС, керівник гасіння пожежі. Прим.ред) запропонували заправити одну цистерну піноутворювачем і організувати об'ємне гасіння. Він сказав, що ідея хороша, але не вистачить піноутворювача. У той момент на допомогу вже прибула колона з Києва і в них був піноутворювач. До цього я ніколи не працював із цією схемою. Зі мною добровольцями пішли Микола Гребенюк і Саша Товстенко».

«Гасити ізоляцію, що палає, довелося в умовах надзвичайно високої радіації, що сягала десятків, а в окремих місцях навіть сотень рентген за годину. Якби ця пожежа не була ліквідована на початковій стадії, то її наслідки важко навіть уявити», - казав про події ночі 23 травня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції Пилип Миколайович Десятников, генерал-майор внутрішньої служби.

Для виконання цього завдання з автоцистерн СВПЧ-6 та ВПЧ-7 була злита вода і вони були заправлені піноутворювачем. Група у складі майора Грикуна, старшого лейтенанта Гребенюка, лейтенанта Товстенка і водіїв автоцистерн Собченка та Шереметьєва встановили пожежні автоцистерни у транспортному тунелі між третім та четвертим енергоблоками й під'єднали їх до магістральної рукавної лінії. «Гасіння продовжувалося дещо довше, ніж планувалося, - 27 хвилин з дозволених 10. Однак на той час ніхто не задумувався про наслідки, всі займалися найголовнішим – недопущенням ще більш масштабної трагедії», - згадує Олександр Сидорович. Той БТР, який доправив пожежників до місця робіт через таку затримку у часі не дочекався й поїхав, тож від 4 енергоблоку вони поверталися пішки. Усі розуміли про наслідки, але ж вони будуть потім – саме зараз необхідно було виконати завдання.

З відділення, яке очолював Олександр Товстенко наразі живим лишився він один. Сьогодні він очолює Київську міську раду ветеранів пожежно-рятувальних підрозділів та служби цивільного захисту, де опікується зокрема й героями-ліквідаторами Чорнобильської АЕС – і тими, хто ще з нами, і пам’яттю про тих, хто відійшов у вічність.

МВС України ДСНС України

оригінал статті натисни тут:

Напередодні цього Дня в Житомирі провели меморіальні заходи біля пам'ятних знаків і меморіальних плит з іменами ліквідаторів, які пішли з життя. На Житомирщині проживає понад 5,5 тисяч ліквідаторів аварії на ЧАЕС.

За інформацією Житомирської облдержадміністрації, Житомирщина належить до одного із найбільш постраждалих від аварії на атомній станції регіонів: дев’ять північних районів, міста Коростень, Малин опинилися в зоні підвищеного радіоактивного забруднення.

На території області проживає 5770 учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Загалом чисельність постраждалих внаслідок катастрофи в області становить 212 тисяч 817 людей.

 

 

Дата вшанування ліквідаторів аварії на ЧАЕС відзначається щорічно у день закінчення будівництва саркофага над зруйнованим 26 квітня 1986 року четвертим енергоблоком ЧАЕС.

Наслідки аварії на Чорнобильській атомній станції ліквідовували майже 600 тисяч людей, в числі яких 289 членів зведеного загону пожежних Житомирщини. Понад півтори сотні з них вже немає в живих. Серед тих, хто багато років опікувався соціальним захистом учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, очолюючи БФ "Пожежні Чорнобиля", був Борис Чумак. У травні 1986 року виконував обов'язки керівника Житомирського зведеного загону з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і забезпечував чітке виконання всіх завдань, поставлених державною комісією з ліквідації наслідків безпосередньо в зоні аварії. У грудні 2023 року Борис Чумак пішов із життя.

На ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС житомирський загін пожежних працював з дев'ятого по 23 травня 1986 року. В селище Іванків житомирські рятувальники приїхали міняти загін з Чернігова.

22 травня у житомирських пожежників мало бути останнє чергування перед виїздом додому, але вночі пролунав сигнал "Тривога" — спрацювала сигналізація третього енергоблоку. Пожежні Житомира поїхали першими, а слідом за ними — три автомобілі з київськими рятувальниками. Дорогою довелося проїжджати так званий "Чорний ліс" – там пройшла хвиля радіації і дерева стояли обвуглені, наче після пожежі.

В ніч з 22 на 23 травня пожежні ліквідовували загоряння кабелів у тунелях на станції, відкачували з-під реактора забруднену воду, подавали воду на бетонування, забезпечували зв'язок та пожежну безпеку у зоні відчуження, допомагали з евакуацією людей.

"Від величезної температури метал розжарився, — розповідав у 2022 році ліквідатор Олександр Поляков. — Металеві короби, в яких були "зашиті" кабелі, почали плавитись. Я стояв із пожежним стволом, а зверху на мене капав розпечений свинець. Щоб хоч трохи знизити температуру, ми баграми роздирали короби і заливали їх водою. Але від високого тиску і пекельної спеки пожежні рукави рвалися. Було дуже тяжко".

Також серед тих, хто у 1986 році боровся з наслідками аварії на ЧАЕС, були більше тисячі працівників органів внутрішніх справ Житомирщини.

За 11 місяців 2024 року з державного бюджету на виплату соціальних пільг цій категорії громадян виділили 297 мільйонів гривень.

оригінал статті натисни тут: