Прямуй до вершин!

Що це? На 4 доби Сколівські Бескиди стали домом для учасників Стежини. Це захід не для слабкодухих. Він для тих, хто здатен випробовувати себе і знаходити сили як фізичні, так і моральні. Пів сотні молодих людей мали змогу пройти шлях нескорених по місцях бойової слави українських воїнів, здобути знання з ідеології Українського Націоналізму, історії, державотворення. Легенда Цьогоріч формат Стежини зі стаціонарного табору було змінено на мандрівний. Легенда табору — вірус “Л”, від якого потрібно врятуватися цінним кадрам українського націоналістичного руху. Як же продовжувати війну з окупантами, якщо є ризик втратити сили та життя від біологічної небезпеки. З цієї причини Стежина Нескорених поставила собі за мету — вести молодих і відповідальних державотворців. Як все відбувалося? Табір було поділено на 6 частин: 5 роїв і таємну базу. Рої (команди у складі до 10 людей) рухалися різними маршрутами від місця зустрічі до першої точки збору. Сколе, Гребенів і Тухля. Час зустрічі — вечір 21-го. До роїв було прикріплено членів проводу. Вони заздалегідь узгодили маршрути та програму, щоб підібрати логістично зручний маршрут та рівень складності кожної з ділянок. Провідники мали змогу за тиждень до Стежини піти в розвідку по найважчих дорогах маршруту, а також пройти тренінг з медицини. Другий день — зустріч на горі Маківці. 5 роїв врешті знову побачили один одного. Саме на місці бойової слави Українських Січових Стрільців було проведено вольовий змаг. У 2020 році було поставлено дівочий рекорд Стежини — 1 година 15 хвилин стійки в планці на кулаках. Спільна ватра із відстанню півтора метра і комунікація з іншими роями та провідниками в масках дала змогу уникнути ймовірного зараження вірусом “Л”. Наступного дня команди проходили елементи зі спортивного туризму на таємній базі Стежини. Мали навчальний алярм і нічне пересування, які дали змогу вийти із зони комфорту в час сну і швидше дістатися до своїх наступних точок. Завершальний день табору додав емоцій у вигляді традиційного затяжного карпатського дощу, але це не завадило нам продовжити програму, побудувати та провести останню ватру. Пригоди. Прокладання шляху. Карти часто дають похибку, а природа затягує стежки десятирічної давності кущами малини та ожини, валить дерева і вирощує лопухи. Зсуви, каміння і відсутність стежки — були не перепоною, а вже розвагою для учасників. Адже іти до поставленої цілі з командою, натхненням і запахом повітря понад хмарами — ще солодше. Евакуація. Кожен з роїв вчився евакувати людину у випадку невідкладної ситуації. Місця ночівлі. Від мисливських укриттів, підніжжя гір до полян з видом на гори — кожен мав свої спогади із проведення холодної недоспаної ночі. Стежина Нескорених — це випробування для кожного, хто до неї причетний. Це захід для тих, хто на це заслуговує і до цього готовий. Стежина — це не сенс життя, а поштовх пошуку цього сенсу крізь призму українського націоналізму. Це не розвага і відпочинок. Це табір для встановлення особистості. У 2016-му році було розпочато роботу над проєктом. Щороку табір набирав нових сил і змінював людей. Відповідальність зробити якнайкраще і викластися сповна — ставало обов’язком для проводу. З цієї причини Стежина Нескорених і у 2020 році продовжує об’єднувати молодь і рости разом з тими, хто її творять. Результат — 500 кілометрів пройденого шляху (понад 100 на один рій). Знайомства з молоддю різних інтересів, але спільної мети. Чи здійснено все те, що ми запланували та чи є результат? Місія “Стежини Нескорених” вести, тож ми поки можемо говорити про пройдені кілометри, прочитані гутірки, здобуті навички, пережиті пригоди та емоції. Про справжній результат у вигляді зміцнення особистості, загартування духу чи зміни бачення світу і життя ми можемо говорити лиш про себе. Від нас залежить, чи продовжуватиме горіти вогонь, який запалила у нас Стежина. Чи підтримуватимемо ми його, чи будемо чесні із собою, щирими з оточенням, вірні Україні та нескореними. Чи ж в перший день піддамося спокусам долі й складемо руки перед першими перепонами. Я вірю, що буду пишатися учасниками Стежини й після заходу. Вони надихають продовжувати боротьбу за Українську Самостійну Соборну Державу. Вони додають сил і стають побратимами в нашій спільній справі.” — комендант табору подруга Фікус. *** Стежина Нескорених ВЕДЕ — це мандрівний табір для юних патріотів, відповідальної молоді. Табір ставить собі за мету виховання гідних кадрів для громадської діяльності та державотворення. Сучасна активна молодь часто не має необхідних знань, або ж не знає, як може їх залучити. Наш табір щороку надає можливість для розвитку та діяльності. Цьогоріч мандрівний табір пройшов 22-26 липня на Сколівщині. Це не комерційний проєкт. Організатором є ГО “Молодіжний Національний Конгрес” за допомоги благодійної організації “Фонд Карпінських” та жертводавця Володимира Гірника. Маршрут Стежини Нескорених має певну історичну тяглість поколінь, адже проходить через місце бойової слави Українського Січового Стрілецтва — гору Маківка та бою Української повстанської армії — гору Лопата. 105 років тому відбувся бій на горі Маківці, до цієї дати (29 травня) ми приурочили початок зголошення на табір, а також зробили вагомий акцент програми мандрівки. Молодіжний Націоналістичний Конгрес — всеукраїнська молодіжна громадська організація, місія якої є формування генерації освічених, успішних українців, які розбудовують державу на ідеях українського націоналізму. МНК вже не перший рік проводить заходи даного типу на всеукраїнському рівні, долучаючи до своєї діяльності найактивнішу молодь, що вже зараз займається розбудовою України та змагає до поширення української думки на всі її терени та не тільки. Гасло МНК: Вір і Дій! Уляна Кирилів