Засніжине кохання...

Засніжине кохання...

2016-01-11 15:54:51

Засніжине кохання...

Про кохання

 

Зірвався вітер… задощило, задощило

І мокрим снігом закурило, заліпило

Так несподівано, раптово за хвилину

Червону в ягодах усміхнену калину.

 

А я не спав, тієї ночі я не спав

На твою вісточку прискіпливо чекав

Своєї припущення і множив і ділив

Усе що було і не було пережив.

 

Як довго будеш ти ховаючись мовчати

Невже не має що у відповідь сказати

Моя кохана, моя люба, моя мила

Невже так швидко розкохала, розлюбила.

 

Скажи куди мені, самотньому податись

Якого берега безболісно триматись

На рідній мові, материнській рідній мові

Кому зізнатися у вірності й любові.

 

Глухе мовчання – ні потіхи, ні розради

В туманних обріях погаслі зорепади

Цілком оголені струнко високі буки

Й ті почорніли від надмірної розлуки.

 

Зірвався вітер… задощило, задощило

До свят різдвяних закурило, заліпило

Усе що було і не було поміж нами

Морозостійкими карпатськими снігами.

автор: Юрій Гарник

джерело: Гарник






Що ще читають на цю тему



Коментарів немає
Додати коментар


Коментар