2016-01-11 15:54:51
Про кохання
Зірвався вітер… задощило, задощило
І мокрим снігом закурило, заліпило
Так несподівано, раптово за хвилину
Червону в ягодах усміхнену калину.
А я не спав, тієї ночі я не спав
На твою вісточку прискіпливо чекав
Своєї припущення і множив і ділив
Усе що було і не було пережив.
Як довго будеш ти ховаючись мовчати
Невже не має що у відповідь сказати
Моя кохана, моя люба, моя мила
Невже так швидко розкохала, розлюбила.
Скажи куди мені, самотньому податись
Якого берега безболісно триматись
На рідній мові, материнській рідній мові
Кому зізнатися у вірності й любові.
Глухе мовчання – ні потіхи, ні розради
В туманних обріях погаслі зорепади
Цілком оголені струнко високі буки
Й ті почорніли від надмірної розлуки.
Зірвався вітер… задощило, задощило
До свят різдвяних закурило, заліпило
Усе що було і не було поміж нами
Морозостійкими карпатськими снігами.
автор: Юрій Гарник
джерело: Гарник