Уже зима на скронях поселилась.
І вуса в сніг занурились давно.
Та вчора ти мені приснилась.
Дививсь, немов старе німе кіно.
У ньому ми були такими молодими,
Що аж позаздрив сам собі.
Як швидко промайнули зими.
Як загубились ми в юрбі.
Це ж скільки літ уже минуло,
Коли востаннє цілувались ми?
Смертельним холодом війнуло.
Війнуло подихом зими.
А в юності лиш літо бачиш
І весни шепіт чуєш день і ніч.
Якби ти знала, що для мене значиш.
Якби ж вернути зустріч віч-на-віч.
Сім’я у тебе. Й в мене внуки.
І кілометрів заметіль.
Ти плачеш, знаю, від розлуки.
Й мене не відпускає біль.
Життя мине, як добра казка.
Добро перемагає Зло.
На все для нас є Божа ласка.
Разом нам буть не повезло.
В наступному житті зустрінемось з тобою.
Знов будем молоді, як і колись.
Одружимось, звичайно, ми весною.
Думки мої летять увись.
… Уже зима на скронях поселилась.
І вуса в сніг занурились давно.
Та вчора ти мені приснилась.
Дививсь, немов старе німе кіно…
Анатолій ВЛАСЮК
(Збірка "Осіння ностальгія")
