Сьогодні, 16 жовтня : виставка "Зрілість"

Як дозріває плід у природі, вбираючи в себе палкі сонячні промені та рясні дощі, так дозріває людина – на своєму життєвому шляху зазнаючи жагучих переживань та очищаючих прозрінь. Дозрілий плід – дарує радість і сатисфакцію. Зріла людина – виразна в своїх діяннях особистість, цілеспрямована та глибока в своїх одкровеннях. 

Галерея, натомість, до публічного огляду пропонує ретельно підібрані зразки портретного живопису xvii-xviii ст. Деякі полотна, з фондо - сховищ європейського мистецтва ЛНГМ , з серця львівської колекції , - вперше «побачать світ»! - об'єднані єдиною темою – Зрілість – тому обрані були (глибокі, вражаючі, магнетичні) портрети Зрілих Людей, на яких затримується час у моменті глибоких рефлексій перед обличчям прожитого Життя.
Полотна були добрані із огляду феномену Зрілості традиції чеського, італійського, французького, голландського та українського малярства xvii – xviii стт., що яскраво декларує себе саме в портретах Зрілих Людей.
Ми хочемо вступити з глядачем в діалог – роздуми про Зрілість у житті кожної особистості, організації, чи певної традиції.
Зрілість – як філософська субстанта у дискурсі Старість чи Зрілість.

в унісон до вистави "зрілість":

У світі повному буденної рутини
Чи хтось озветься до лункої глибини?..
Втрачаємо те щось, що – від людини,
Бо спить й в дитині срібло сивини…

У світі повному буденної рутини,
Чи хтось озветься до лункої дивини?..
У старості заснути сном дитини
Всміхнувшись неминучості пори.

У світі повному буденної рутини
У літо зріють весняні бруньки,
Що народилися плачем дитини,
З усмішкою спіткнуться восени…

Хоч світ цей сповнений буденної рутини,
І хто згадає скільки тисяч літ?..
Ми приглядаємось народженню дитини,
І завмираємо спіткнувшись об поріг.
Іван Дудич

https://www.facebook.com/events/496359197208182/