Ротація в Широкиному: Демілітаризація без гарантій

Спроба реалізувати на практиці план ОБСЄ з демілітаризації Широкиного викликала хвилю протестів в сусідньому Маріуполі. Питання для міста не пусте. Контроль над Широкиним - це гарантія безпеки для майже півмільйона маріупольців. А втрата селища загрожує втратою не тільки Маріуполя, а й всього південного Приазов'я. Сьогодні маленьке, зруйноване дощенту Широкине стало місцем для політичного експерименту, від результату якого буде залежати, як скоро в Україні встановиться мир. Але в Маріуполі далеко не всі згодні експериментувати таким чином. Широкинські руїни ТСН.ua  Приблизно 80% будинків у селищі зруйновані повністю або частково. На сьогодні в Широкиному не залишилося жодного будинку, який би не постраждав від обстрілів. Це колись гарне курортне поселення перетворилося на справжнє мінне поле. Розтяжки, снаряди, протипіхотні міни всюди. У селищі немає світла, води, газу. Не залишилося жителів. Воно вже давно перетворився на полігон. Військові дії тут не припиняються з лютого цього року. В "ДНР" називають Широкине українською Брестської фортецею. "Взимку і навесні вони не припиняли спроби взяти штурмом наші широкинські висоти, - розповів комбат батальйону "Донбас" Гал. - Кого тут тільки не було: і дагестанці, і якути, і російський спецназ. Зрештою, вони зрозуміли, що вибити нас з маяка (найвища точка в цих місцях - прим. авт.) неможливо, і тоді вони змінили тактику - стали вести снайперські обстріли, влаштовувати провокації. Тепер ось вирішили видавити нас з наших позицій політичним шляхом ". ТСН.ua "Маяк" в Широкиному Рішення, ініційоване ОБСЄ, підтримане СЦКК і схвалене лідерами нормандської четвірки, про демілітаризацію Широкиного передбачає відведення важкого озброєння калібром більше 23 мм на 15 км по обидві сторони від лінії розмежування і створення, таким чином, 30 км буферної зони. У понеділок, 27 липня, командувач сектором "М" генерал Ігор Федоров підписав наказ, згідно з яким полк "Азов" і батальйон "Донбас" зобов'язані покинути свої позиції в Широкиному і відійти на третю лінію оборони. "Це звичайна ротація, - заявив командувач. - Замість підрозділів Нацгвардії в Широкине увійдуть морпіхи ЗСУ. Причин для паніки немає. Ми не відводимо війська - ми відводимо озброєння, - запевнив Федоров. - Ми це робимо для того, щоб зупинити кровопролиття". В батальйонах вважають по-іншому. "Демілітаризація Широкиного - це здача території бандитам. Широкине - це українське селище. Ми повинні демілітаризувати не його, а всю територію України в межах кордонів держави. Якщо у нас АТО, а з нами воюють терористи, то яка може бути демілітаризація з терористами?" - Переконаний комбат Гал. Тим не менше, і "Донбас", і "Азов" підкорилися наказу і вивели свої підрозділи і озброєння з Широкиного. facebook/Андрій Цаплієнко План "Д" Ситуація, яка склалася в Широкиному, дійсно, нічим хорошим закінчитися не могла. Коли вороги відокремлені один від одного відстанню в 200-300 м і практично дивляться один одному в очі, припинити вогонь неможливо. План ОБСЄ полягав, насамперед, у тому, щоб розвести протиборчі сторони подалі, щоб вони елементарно не бачили один одного. Це дало б підставу для міцного встановлення режиму припинення вогню. Три дні повної тиші, і тоді ОБСЄ зможе почати реалізовувати три послідовні етапи свого плану щодо демілітаризації.
Крок перший: початок роботи в Широкиному постійного наглядового посту моніторингової місії та спільного центру з контролю і координації питань припинення вогню. Крок другий: розмінування селища. Крок третій: відновлення зруйнованої інфраструктури. Якщо наш план почне здійснюватися, ніхто не може гарантувати, що в цьому випадку щось не піде не так. ОБСЄ Наскільки реальне виконання всіх цих пунктів в умовах, коли немає довіри між сторонами? На це питання не можуть відповісти навіть самі ініціатори експерименту. Керівник маріупольського представництва Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні Джеймс Пау не приховує: ніхто не може дати гарантії, що після відводу озброєння незаконні збройні формування "ДНР" не ввійдуть у селище знову. "Якщо наш план почне здійснюватися, ніхто не може гарантувати, що в цьому випадку щось не піде не так. Обидві сторони повинні дотримуватися своєї частини угоди. ОБСЄ не може цього зробити, тому що ми неозброєна цивільна спостережна організація. Ніхто не може гарантувати, що одна або інша сторона не увійде в Широкине, якщо сторони розведуть звідти свої сили. А тому потрібна угода, яку б приймали і підтримували обидві сторони", - сказав Пау. На його думку, якщо експеримент з демілітаризацією Широкіного буде успішним, цей досвід можна буде застосувати і в інших гарячих точках Донбасу. Але маріупольців сьогодні більше хвилює, а що ж буде, якщо експеримент не вдасться, яку ціну їм доведеться заплатити за демілітаризацію.
Демілітаризації "ні"! Чи все-таки "так"? "Ми вимагаємо ясності. Ми хочемо, щоб нам пояснили, врешті-решт, що таке демілітаризація, і чому наші батальйони повинні йти з Широкиного", - з такими питаннями до командувача сектору "М" генералу Федорову звернулися маріупольські активісти. Він постарався бути гранично відвертим і відповісти на всі запитання представників громади. Власне, його пояснення точно повторювали план, озвучений раніше ОБСЄ. За словами генерала, Маріуполю абсолютно нічого не загрожує. Процес демілітаризації почнеться тільки після того, як буде суворо дотримуватися режиму припинення вогню, який, за його словами, "вже майже встановився". 3 серпня в Широкиному повинен почати роботу постійний пост СММ ОБСЄ та спільного центру з контролю і координації. ТСН.ua Ігор Федоров кілька разів підкреслив, що демілітаризація - це не означає відведення військових. Просто тепер в Широкиному буде нести службу не Нацгвардія, а ЗСУ. Що стосується озброєння, то воно буде відведено на таку відстань, щоб у разі потреби швидко повернутися на колишні позиції. Однак на два питання генерал відповісти так і не зміг. Ігор Федоров не зумів пояснити, чому ми в принципі відводимо озброєння з селища, яке за Мінськими угодами знаходиться під українським контролем. Якщо слідувати букві договору, лінія розмежування, від якої потрібно відводити озброєння, повинна проходити по Саханці. Незрозумілим залишилося і питання з першою лінією оборони. За словами Федорова, широкинські висотки не є першою лінією. Перша лінія проходить по селищу Бердянське, і наші морпіхи знаходитимуться там. Тобто виходить, що широкинський маяк ми все-таки залишаємо. Якщо це не здача Широкиного, то що тоді здача?
"Ми категорично проти такої демілітаризації, - заявила волонтер Галина Одноріг. - Коли ми були в Києві, Президент обіцяв нам не здавати ні метра української землі. Маяк залишиться під нашим контролем, пообіцяв Порошенко. Тепер наші бійці отримують наказ залишити Широкине. Ми не можемо цього допустити". Акція, яку ініціювали активісти, є безстроковою - до повного врегулювання ситуації по Широкиному. "Ми жодною мірою не намагаємося сіяти паніку, кричати" зрада "та інші дурниці. Ми просто хочемо звернути увагу на проблему. Хочемо, щоб наша позиція була почута", - каже Галина. Президент обіцяв нам не здавати ні метра української землі. Маяк залишиться під нашим контролем, пообіцяв Порошенко. Тепер наші бійці отримують наказ залишити Широкине. волонтер Крім того, серед волонтерів побутує версія, яку неформально підтверджують і представники влади, що причина ротації - погана керованість добровольчих батальйонів. "Вони втратили багато своїх бійців під Широкиним і можуть просто не виконати наказ. А в ЗСУ з дисципліною набагато краще, тому і замінили. У такій слизькій політичної ситуації важливо мати повний контроль над підрозділами", - кажуть інші представники волонтерського руху, при цьому, просять не називати себе. У неділю до маріупольської акції проти демілітаризації Широкиного приєднаються й найбільші міста України. Зараз у Маріуполі йде активний збір підписів. За добу їх зібрали кілька сотень. Але сказати, що місто об'єдналося навколо цієї проблеми, не можна. Думки розділилися навіть серед активістів. Наприклад, "Маріупольська дружина", яка ще навесні проводила серію пікетів під офісом ОБСЄ, протестуючи проти демілітаризації, сьогодні заявляє про підтримку плану Президента по створенню буферної зони. Таку кардинальну зміну поглядів там пояснюють наявністю секретної інформації, яку знають, але не можуть розповісти жителям, так як "розвідка" ДНР "не дрімає". Немає єдності і серед обивателів. Переселенка з Широкиного (жінка відмовилася називати своє ім'я - прим. авт.) марно намагалася пояснити противникам демілітаризації, чому так важливо звільнити її селище. ТСН.ua "Все стріляють, і українська армія теж стріляє. Ті, хто в Сопине живе, можуть розповісти. Ось тому я за мир. Всі повинні припинити війну і домовитися. У мене будинок розбомбило. Хто його мені відновить? Як жити далі? Я хочу повернутися в рідне селище. Нехай всі відведуть війська". Але з нею не погоджуються. Галина Василівна, чиї батьки були заслані при СРСР в Архангельську область, каже, що будувала це місто, починаючи з 1961 року. І вона не хоче домовлятися ні про що з тими, хто це місто руйнує. У суперечку вступає ще один широкинец. Літня людина приїхав в Приазов'я із західної України. Йому важко зрозуміти, як можна бути просто "за мир", коли в метрі від твого будинку стоїть російський танк. "Адже це наша земля! А це агресор. Як можна з ним миритися!" - Гарячкує він. ТСН.ua Такі суперечки не вщухають сьогодні на адміністративній площі в Маріуполі, де проходить пікет. Люди змінюються, приходять, відходять, а суть їх розбіжностей все та ж. Одні хочуть просто миру за всяку ціну і під будь-якими прапорами, інші хочуть справедливого миру для України.
Схоже, що миру за всяку ціну хочуть і в Києві. Так сильно хочуть, що готові навіть приховувати реальний стан справ в Широкиному. Наприклад, у прес-центрі сектора "М" раптом перестали помічати обстріли. Місія ОБСЄ заявила про те, що її представників майже в упор обстріляли в Широкиному 28 липня, а в штабі кажуть: обстрілів у селищі не було. Морські піхотинці повідомляють, що в ніч на 28 липня прийняли перший бій, а в штабі цього знову ніби не помітили. План демілітаризації вимагає режиму тиші. І, схоже, сьогодні є тільки один спосіб для його дотримання - просто перестати чути. Ганна Мурликіна