2015-07-10 18:55:16
Не втримаюся, процитую нашого, українського Михайла Жванецького:
"Життя коротке. І треба вміти. Треба вміти йти з поганого фільму. Кидати погану книгу. Йти від поганого людини. Їх багато. Справи, що не йдуть кидати. Навіть від посередності йти. Їх багато. Час дорожче. Краще поспати. Краще поїсти. Краще подивитися на вогонь, на дитину, на жінку, на воду.
Музика стала ворогом людини. Музика нав'язується, лізе у вуха. Через стіни. Через стелю. Через підлогу. Вдихаєш музику і удари синтезаторів. Низькі б'ють в груди, високі сверблять під пломбами. Спектакль менш нахабний, але з нього теж не втечеш... шикають. Обсмикують. Ставлять підніжку. Подобається. Комп'ютер приліплевий, світиться, як привид, зазиває, як східний базар. Копаєшся, шукаєш, шукаєш. Ну знаходиш щось, намагаєшся це пристосувати, викидаєш, знову копаєшся, знайшов щось, покрутив у голові, викинув. Думки загальні. Слова загальні.
Ні! Життя коротке.
І тільки книга делікатна. Зняв з полиці. Погортав. Поставив. У ній немає нахабства. Вона не проникає в тебе. Стоїть на полиці, мовчить, чекає, коли візьмуть у теплі руки. І вона розкриється. Якби з людьми так. Нас багато. Всіх не погортати. Навіть одного. Навіть свого. Навіть себе."
джерело: фейсбук
