Ніколи ми не будемо братами або Неймовірні пригоди дрогобичанина та "москалів" у Львові

Цю історію нам розповів Богдан Оліярчук - організатор творчого вечора відомої в цілій Україні та за її межами молодої поетеси із Києва Анастасії Дмитрук. Зараз вона перебуває на піку популярності завдяки поетичному шедевру "Никогда мы не будем братьями". У соціальних мережах цей вірш перечитали понад мільйон користувачів. До речі, слова цього вірша вдало покладені на музику нашими прибалтійськими братами. У результаті вийшов шедевр, який теж зібрав мільйонну аудиторію.

Особливо шанують творчість поетеси користувачі першої української Інтернет-мережі "WeUA", засновником якої є дрогобичанин Богдан Оліярчук. Тож на його запрошення відвідати Франків край вона відгукнулася відразу. Власне, у Дрогобичі й відбувся її творчий вечір, зібрані на якому кошти були скеровані на підтримку українського війська. 

Зауважмо, місто Котермака прийняло її тепло та щиро. Бо ж поезією у нашому краю, здається, наповнена сама атмосфера. Не дивно, що Дрогобиччина подарувала Україні трьох лауреатів Шевченківської премії - Івана Гнатюка, Віру Вовк та Галину Пагутяк. Але все ж культурною столицею Галичини вважають не Дрогобич, а Львів, де й відбувся її другий творчий вечір. Та саме у Львові й стався прикрий випадок. Прогулюючись увечері центром міста, Богдан та Анастасія наштовхнулися на автомобіль Audi А6 з московськими номерами. Кидаючи виклик, водій автівки вигукнув: "Слава Путіну!" і ще й почав "нагороджувати" дрогобичанина різними гидкими словами. Цей москаль-здоровило, побачивши перед собою чоловіка значно нижчої вагової категорії, поводився приблизно так, як нахабна Росія з Україною. Вона демонструє своє безкультур'я та грубу сило доти, поки не відчує силу відпору.

Наш земляк, незважаючи на різницю у вагових категоріях, виявився міцним горішком. Неповороткий російський ведмідь не міг нічого вдіяти з його кошачою спритністю. Богдан досить швидко вказав на місце падлюці, та на підтримку грубіяну із автівки вискочили ще двоє недоумків - чоловічої і жіночої статі. Приблизно такого ж віку - 30-35 років. Мабуть, не сподобався "москалику" Тризуб та напис на його футболці: "Це твоя і моя війна". Знахабнілі туристи, побачивши неабияку байдужість оточуючих, заявили: "Ти думаєш, тобі хтось допоможе?". Але чаша терпіння переповнилася... Богдан опинився у ближньому бою з незручним суперником, зваливши його на землю. Тут же отримав удар чимось важким по голові, крім того отримав стусанів по нирках. Богданів кривдник у відчаї вчепився зубами за його вухо, трохи відкусивши його. 

Закривавлених з ніг до голови Богдана та москаля таки розтягли. Але що вразило найбільше: зупиняти "прославляльника" тирана Богданові довелося практично самотужки. Хоча, за його свідченням, у цей момент довкола знаходилося близько сорока осіб. Не зреагували і поводились доволі пасивно навіть таксисти, які стояли поруч. Хоча, здається, мали б одразу заблокувати негідника.

На думку Богдана, така байдужість викликана, мабуть, страхом. Тим паче, що один із непрошених гостей розмовляв чистою українською. Але Богдан Оліярчук ніяк не може усвідомити, що його спробували покарати за Герб України в центрі столиці Галичини. Ну, і, скажіть тепер, як ми можемо бути братами, чи "по родине", чи "по матери"!