Керуймося десятьма Заповідями Божими - і будемо мудрими в усьому. У них - реальні відповіді

Якщо керуватися розумом, а не амбіціями, то можна ухилитись від будь-якої війни. Якщо Бог чує наші молитви і додає розуму, то можна вберегти і честь. Особисто для мене і принципово честь - безцінна, і ніякими грошима її не виміряти. Остання доба виявилася доволі складною у взаємовідносинах (на жаль, не у плідному симбіозі, як мріялося батьками неповносправних дітей) між ДДТЗДІ "Надія" та БФ "Карітас", що у м. Дрогобичі на вул. В. Чорновола, 4. Тут двічі побувала міліція, температура, образно кажучи, зашкалювала. Доходило й до цілком недружніх "рукопотискувань", хуліганських вчинків, нанесення дрібних матеріальних збитків, лайки. Крики, гадаю, були чутні аж до готелю "Тустань". Несподівано для себе став втягненим до сутички, на яку не очікував, бо навіть не думав застососувавути схований в кишені радикальний засіб захисту.)) Важко уникати прихильності до однієї зі сторін як журналіст в той час, коли ти і є представником однієї сторони, щоб водночас дотримуватися нейтральності і розсудливості та не проявляти якусь заангажованість чи упередженість у розгляді питання. Журналістика не прощає таких речей, вони - поза її стандартами.
Ніч, гадаю, стала переломним моментом, коли від зухвалих вчинків директор Карітасу нарешті запропонував перейти на компромісний варіант виходу з патової ситуації. Мудре рішення!
Перегортаємо нову сторінку, з якої починаємо писати здоровим словом - по-білому. Хочеться вірити у те, що війні нарешті буде покладено кінець, а гострі питання вирішуватимуться у дещо дипломатичній площині - в інтересах перш за все дітей з особливими потребами. Сторонам доведеться поступитися дечим матеріальним - все заради того, щоб більше не виникало конфліктів. Так чи інакше, але повторні спроби сторонам виставляти взаємні образи, борги, незакарбовані документально зобов'язання, звинувачення і претензії, витягати на світ Божий тузи з рукавів, повертатимуть врешті-решт все на круги своя, втягуватимуть сторони до нових, болючих конфліктів і в остаточному результаті програємо всі. Хто в цьому зацікавлений?
Чесно, як журналіст, зізнаюся, що мене ця війна дещо виснажила, а як батька - ще більш. Втомила така майже трирічна війна і владу, і журналістів, і юристів, і, думається так мені, правоохоронні органи.
Що ще? Тепер маю наочний приклад того, як приблизно виглядає вирішення складних завдань на міждержавних рівнях, коли президенти і дипломати працюють від вечора до ранку, або й добу заради досягнення прийнятних для сторін домовленостей, тобто спільного компромісу. Дико виснажує морально і психологічно - всіх учасників процесу. Однак добряче гартує, вчить.
Керуймося десятьма Заповідями Божими - і будемо мудрими в усьому. У них - реальні відповіді на всі принципові запитання. Розумний вихід завжди можна знайти. Успіхів і миру нам всім!

Юрій Федчак