Ми діти Франка

Ми діти Франка

 

Ми діти Франка і Шевченка,

Карпат незрадливі діти,

Тому в Київськім небі

Відлунюють нам трембіти.

 

Наша віра в душі не вмерла,

Хоч лютує нащадок Батиїв.

Сила духу, як горда Говерла,

Підносить до неба Київ.

 

Ми не мстиві, але затяті,

Вірність краю – життя окраса.

Буде вічно у нашій хаті

Вічно жити мова Тараса.

 

В стольнім граді ми не ізгої,

Все тут наше – і свята й тризни.

Ми володарі сильної зброї,

Що зветься любов до Вітчизни.

Петро Осадчук