«АД 242» – книга, написана легендарними «кіборгами», пішла до читача

«Залізо не витримувало, а ми стояли, бо за нами країна, наші близькі. І ніхто аеропорт не здав. Там просто вже не було за що триматися» – кіборг Микола Миньо.

У річницю виходу «кіборгів» із руїн Донецького аеропорту Радіо Свобода і видавництво «Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля» презентували книжку «АД-242. Історія мужності, братерства і самопожертви». Понад 60 інтерв’ю оборонців летовища і десятки ексклюзивних фото з місця подій, а ще коментарі військових та експертів з безпеки з України, Канади, США і Росії – усе це під обкладинкою непростої, але дуже важливої і правдивої книжки.

дуже важливої і правдивої книжки.

Закарпатський кіборг Микола Миньо, боєць 80-ї аеромобільної бригади з позивним «Михалич» шукає себе у книзі.

«Я мав заходити в аеропорт, але мені сказали: ти туди не підеш, там тобі робити нічого. У нас є важливіший об’єкт. Будеш тримати весь аеропорт під своїм контролем. Я не давав, щоб «сєпарська» техніка виходила і напряму стріляла в наших хлопців. Вони мені дзвонили, просили погасити вогневі точки, а де ми самі бачили, то й самі погашали. Ну і само собою, сепаратисти й нас обстрілювали та й так, що ми, як зайці відскакували між їхніми мінометними обстрілами», – пригадує він.​

Загалом спогадів та вражень від перебування в Донецькому аеропорту у книзі понад 60. Усіх їх можна знайти на сайті Радіо Свобода у розділі«Аеропорт. Як це було», а в книзі перейти за допомогою qr-коду. Автор 16 інтерв’ю – молода журналістка Радіо Свобода Аліна Швидко.

«Після кожної розмови було морально важко повертались у реальність. Ми могли спілкуватись по 2 години і весь цей час ти уявляєш аеропорт, цей каркас, а потім ти повертаєшся і бачиш, що це Київ, ходять люди, сидять у кафе… важкувато було це все у своїй голові утрясти – ділиться досвідом вона. – Найбільше мені запам’ятався Андрій «Сєвєр», адже він захищав аеропорт тоді, коли він упав. «Сєвєр» розповідав про останні моменти, як вони акумулювали останні сили, витягували хлопців з-під завалів, і самі, бувши пораненими, пішки йшли до найближчого блокпосту. А от одним із перших я записала Віталія з позивним «Чердак».